Зниклі клуби. ФК "Львів"

11 січня 08:49
Переглядів: 1054
ФК Львів

Зникнення футбольного клубу в Україні сприймається вже як буденність. Протягом останнього десятиліття ця тенденція набрала небачених досі обертів, поштовхом для чого стало важке фінансове становище самих клубів, посилене байдужістю влади. Проте варто зробити поправку на те, що існувати виключно за рахунок бюджетних коштів клубам дійсно складно, а приватних вливань домогтися ще складніше в силу невигідності вкладати у футбол.
 
Якщо ж знаходяться меценати, які зважилися спонсорувати футбольні колективи, то тільки до кісток віддані цьому виду спорту люди. Хобі у них таке, можна сказати. Просто хтось ходить на риболовлю, хтось бігає вранці, а хтось нкупує собі стадіончик, збирає хлопців і заявляється на участь у чемпіонаті країни. Суть одна, масштаби різні.
 
Як правило, тривалість життя таких команд безпосередньо залежить від товщини гаманця їх власників. Футбол, повторюся, річ витратна і збиткова. Тому навіть найзавзятіші сміливці частенько сходять з дистанції, висловлюючи неготовність витрачати все і не отримувати нічого. А комусь просто набридає, але таких вкрай мало. В основному причини «пасу» криються все ж у фінансовій площині.
 
Все вищесказане стосується виключно пострадянського простору. У Європі трохи інша історія, поговорити про яку, безсумнівно, варто, але в іншій раз (цікава система встановлена в США, де футболу як такого немає, але клубам це нітрохи не заважає молотити зелень).
 
Зараз же просто пригадаємо клуб, який зі старту став робити погоду у футбольному русі України, незважаючи на постійну зміну дислокацій і кадрову текучку і до якого безпосередньо відноситься вже сказана передісторія.

***

ФК «Львів». Була така команда в столиці Західної України, що стала прямою спадкоємицею колективу «Газовик-Скала», який успішно в одну мить збанкрутував. Тут важливо не плутати «Львів», що існував у 90-х, президентом якого був Олександр Діденко, і цей «Львів», засновником і довгий час керівником якого був Юрій Кіндзерський - голова правління страхової компанії «Княжа». Гроші були у людини на його захоплення, чому б і не реалізувати власні амбіції. Так, в травні 2006-го року вони були завірені мокрою печаткою, і Львів чекало перше за довгі роки дербі.
 
Але тільки в перспективі. Спочатку треба було пройти тернистий, як тоді здавалося, шлях крізь Першу Лігу. Однак «городяни» його не те що пройшли, а пронеслися по ньому на крейсерській швидкості! Перший сезон був витрачений на розкачку і на сенсаційний виступ в Кубку України - здолали «Верес» з Рівного, переступили через «Карпати», що особливо важливо, і тільки в чвертьфіналі по пенальті програли «Металісту». Але вже за підсумками наступного першості було оформлено підвищення в класі з другого місця, лідерство з упевненим відривом захопив «Іллічівець».

(Фан-рух у «Львова» було що треба!)

Виступи в Прем'єр-лізі «леви» почали також феєрично, як і своє життя. Вже в першому турі журналісти отримали найпрекрасніший сюжет для драми про те, як майбутній володар Кубка УЄФА - донецький « Шахтар» - всуху програв дебютанту. У першому таймі Вадим Панас відкрив рахунок, а створену на стадіоні «Україна» напругу Валерій Федорчук зняв тільки під завісу матчу. Того, що з командою відбулося далі, не могли передбачити навіть самі песимістично налаштовані фанати.
 
Цей воістину історичний тріумф став для футбольного клубу «Львів» піком його нетривалого існування. З 9-ти наступних матчів чемпіонату «городяни» 7 програли, а 2 звели внічию. За невиразні результати був відправлений у відставку наставник Степан Юрчишин, а на зміну прийшов Сергій Ковалець, який до цього трудився помічником Мирона Маркевича у харківському «Металісті».
 
При керівництві нового тренера «синьо-золоті» змогли розбавити свої сірі результати п'ятьма перемогами, проте повністю убезпечити себе від вильоту не вдалося. Ситуація ще й ускладнилася тим, що фінансова криза нещадно вдарила по бюджету, через що в січні довелося розлучитися з Владиславом Ващуком, що був молодому колективу і за батька і за матір, довелося відмовитися від оренди стадіону «Україна», а кадровим посиленням послужило лише поповнення складу гравцями розформуваного ФК «Княжа», що брала участь у Першій Лізі.
 
Свою подальшу долю «левам» треба було вирішувати в останньому турі в грі не з кимось там, а з «Карпатами». Драматичний матч закінчився поразкою 1:2, і лише за кількістю перемог кращим виявився «Іллічівець». Привіт, Перша Ліга, я повернувся.

«Все спочатку» команді вдалося. Були нещадно биті чернігівська «Десна» (2:0), тернопільська «Нива» (4:0), однак після поразки «Енергетику» (0:1), нульової з білоцерківським «Арсеналом» і несподіваного вильоту з Кубка вже на стадії 1/16 від друголігової ФК «Полтава» тренерський штаб подав у відставку. На лаві почалася небачена чехарда, яка за визначенням не могла піти в плюс клубу. Проте, 4-е місце за підсумками сезону вирвати все ж вдалося.

(Юрій Кіндзерський зробив для цього клубу все, що міг)

А от далі - суцільна тьма. Влітку 2010-го команду покинув ряд основних гравців (брати Баранці пішли в «Карпати», голкіпер Мар'ян Марущак - в «Севастополь»). Про гру в футбол не було й мови, результат просто-напросто вимучував, і не обов'язково ці муки виправдовувалися. У березні президент Юрій Кіндзерський виступив із заявою, що зніме клуб зі змагань, якщо не знайдуться додаткові спонсори. Не знайшлися. Кращі футболісти розбрелися по країні в пошуках кращого життя, а «Львів» з горем навпіл все ж спромігся дошкандибав до фінішу сезону.
 
Два роки поспіль перебування в Першій Лізі ФК «Львів» утримувався за середину таблиці, проте в 2011-му році звалилося все, що тільки могло. Юрій Кіндзерський не втомлювався сурмити про допомогу, тому як був не в змозі утримувати клуб один. Так, у вересні 2011-го він передав кермо влади главі Федерації футболу Львівської області Ярославу Грисьо. Але й він не припинив пошуки інвесторів, будучи лише тимчасовим рятівником команди. У лютому на його клич все ж відгукнулися, завдяки чому вдалося повернутися на «Україна», оплачуючи суборенду з «Карпатами». Але не більше того.
 
Передостаннє місце - такий підсумок того чемпіонату, і Друга Ліга, як наслідок. Однак зіграти серед напівпрофесійних колективів «левам» не судилося. 12 липня 2012 на адресу ПФЛ надійшов лист ФК «Львів», в якому керівництво клубу поінформувало про припинення участі у змаганнях під егідою Професіональної футбольної ліги.

(Той самий матч з «Шахтарем», той самий гол Федорчука)

***

Жаліти про те що вже трапилося ніколи не потрібно. Але в цьому випадку все ж трохи шкода, що все закінчилося, ледве встигнувши початися, коли в 2008-му творилася історія західно-українського футболу. Ця частина країни і без того відчуває футбольні труднощі, тому втрата кожної, навіть найменшої команди для неї смерті дорівнює. Удвічі прикро, що був величезний потенціал, була перспектива, чого часто не вистачає багатьом чинним клубам Першої та Другої ліг, але так і не знайшовся той самий чоловік, відданий футболу до самих кісток.

ФК «Львів» навіть не мінус один. ФК «Львів» - черговий. І, як показав час, ніяк не останній.


Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити