Золотий сезон армійців Львова. П'ятдесят років тому. Першість УРСР. 1965-й рік. Друга група. Клас "А"

24 листопада 17:15
Переглядів: 285
Армійці

50 років тому. Першість УРСР. 1965-й рік. Друга група. Клас «А»

Минає пів віку від часу небуденної для львівського футболу події. Армійці міста Лева стали чемпіонами!

Нелегким було становлення львівської армійської команди. Найчастіше вона формувалася із призовників-солдатів та приїжджих тренерів. І все ж колектив розвивався та здобував визнання. 1954 року армійська команда Львова отримала право на участь у розіграші першості СРСР серед колективів майстрів класу «А» у третій підгрупі. Ця радість передалася всім прихильникам футболу Львівщини. Стадіон СКА кожного календарного дня збирав повні трибуни глядачів. На футбол ходили всі: чоловіки і жінки, бо це була наймасовіша розвага. 1957 року СКА посів друге місце, пропустивши поперед себе станіславівський «Спартак». Наступного тріумфу львів’янам довелося чекати до сезону 1958 року. Тоді СКА у своїй зоні посів перше місце і здобув право виступати у фінальній пульці, але ці матчі закінчилися невдачею.

З 1963 року місто Львів на всесоюзній арені почало представляти дві команди – «Карпати» і СКА. Виступали вони з перемінним успіхом, але завжди з прицілом на краще.
Перший вагомий тріумф прийшов щойно 1965-го року. Сезон завершився цілковитим успіхом львівських армійців у змаганнях серед українських клубів другої групи класу «А». Основним козирем команди СКА (Львів) була молодість футболістів, які виступали у її складі. Не кожній команді, яка володіючи лише цією якістю, вдавалося протягом сезону придбати ще один важливий ігровий компонент, як досвід. «Військовим» зі Львова вдалося. У становленні команди важливу роль відіграла велика, копітка навчально-виховна робота таких провідних тренерів, якими були Сергій Шапошников, Ернест Кеслер, Борис Гриншпун, і бойовий, агресивний настрій самого колективу, що в підсумку неодноразово на собі відчували суперники армійців.

У 1964 році армійці Львова були близькими до завоювання почесних титулів, настільки близько, що... не витримали нерви і команда здала свої передові позиції. А тут ще й невдача у розіграші Кубка СРСР, який розпочали з впевнених перемог. Але команда з Куйбишева «Крила Рад» в 1/8 фіналу Кубка позбавила амбіційного сміливця надій на срібні значки майстрів спорту СРСР.

Треба було готуватися до нових поєдинків і випробувань, щоб у наступному сезоні досягти свого. Здавалося, що львів’яни вже достигли до цього рівня слави. Надзвичайно багато було вкладено праці у підготовку команди в міжсезонний період 1965 року. Хоча саме у цей період команду покинуло двоє футболістів, без яких важко уявити собі команду. Анатолій Пузач перейшов до київського «Динамо», а Іштван Секеч, відігравши весняну частину, перебрався за вказівкою армійських генералів до московського ЦСКА. І все ж молоді футболісти, які поповнили лави команди, можна сказати, зуміли знайти спільну мову з старожилами. Тим самим спортсменам вдалося створити цей яскравий ігровий почерк, котрий уподобали собі чисельні прихильники армійців. Львівські «солдати» у цьому пам’ятному сезоні відзначилися високою результативністю, за що й отримали приз від газети «Молодь України» - «Рубіновий Кубок».

Протягом футбольного сезону армійці демонстрували рівну і впевнену гру, де атлетична підготовка чудово гармонувала з майстерністю провідних футболістів. У складі команди міцно закріпилися вихованці місцевих груп підготовки: Імре Лендел, Петро Григорович та Володимир Мережко. Ставка тренерського штабу команди на місцевих гравців себе повністю оправдала.

Ще один цікавий фактор сприяв швидкому прогресу цієї команди сходинками турнірної таблиці. У Львові окрім армійців, великою прихильністю серед футбольної громадськості користувалася команда «Карпати», яка на той час виступала в класі «А». Саме цей аспект додавав апетиту СКА і змушував армійців виступати все краще, щоб відвойовувати симпатії уболівальників. Обидві команди ніби змовившись вели між собою заочну дуель, і мало хто підозрював, що це протистояння наприкінці сезону відобразиться у вияснення відносин між двома колективами на футбольному полі.

Так воно і сталося. Армійці - чемпіони України і за Регламентом змагань вони провели перехідні матчі зі своїми краянами. «Карпати» – дев’ята команда другої групи, в котрій виступало 32 (!) клуби. Тепер можна дивуватися цьому нелогічному рішенню відповідної структури, яка займалася організацією проведення змагань при Федерації футболу СРСР. Це був справжній іспит на міцність для однієї і другої команди. І молодий «необстріляний» армійський колектив справився із завданням – дали суперникам-сусідам бій. Обидва матчі відбулися у Сімферополі. СКА переміг із загальним рахунком 5:0! Цей результат засвідчив майстерність армійців!

Згідно новому положенню про розіграш першості СРСР у футбольному 1966 році, обидва львівські клуби виступили у класі «А». Чемпіони України - армійці Львова відкрили для себе нову сторінку своєї спортивної біографії, а «Карпати» готувалися до своїх тріумфів.

Турнірна таблиця

  Команди І В Н П М 0
1 СКА (Львів) 30 20 6 4 74:20 46
2 “Авангард” (Тернопіль) 30 16 8 6 38:21 40
3 “Зірка” (Кіровоград) 30 12 15 3 31:22 39
4 “Динамо” (Хмельницький) 30 14 9 7 38:28 36
5 “Нафтовик” (Дрогобич) 30 13 10 7 38:28 36
6 “Спартак” (Івано-Франківськ) 30 13 9 8 38:27 35
7 “Буковина” (Чернівці) 30 11 8 11 34:42 30
8 “Полісся” (Житомир) 30 12 5 13 34:33 29
9 “Автомобіліст” (Одеса) 30 10 7 13 24:41 27
10 “Спартак” (Брест) 30 9 8 13 28:30 26
11 “Німан” (Гродно) 30 9 7 14 27:34 25
12  “Волинь” (Луцьк) 30 6 12 12 26:35 24
13 “Динамо-2” (Київ) 30 9 5 16 31:52 23
14 “Верховина” (Ужгород) 30 7 8 15 19:35 22
15 “Дунаївець” (Ізмаїл) 30 6 9 15 26:39 21
16 “Колгоспник” (Рівне) 30 7 6 17 26:39 20

Фінальний турнір

Турнірна таблиця

  Команди І В Н П М О
1 СКА (Львів) 10 7 2 1 24:9 16
2 СКА (Київ) 10 7 1 2 23:16 15
3 “Авангард” (Жовті Води) 10 4 3 3 14:9 11
4 “Таврія” (Сімферополь) 10 3 4 3 10:11 10
5 “Авангард” (Тернопіль) 10 1 4 5 6:14 6
6 “Шахтар” (Кадіївка) 10 0 2 8 4:22 2

*Примітка. За перемогу нараховувалося 2 очки.

За СКА виступали:
М.с. Малямін Борис - 1939 рн. (32)*
М.с. Качорець Василь - 1941 (22)
М.с. Карімов Андрій - 1943 (26)
М.с. Сучков Віктор - 1944 (29/2)
М.с. Капличний Володимир - 1944 (36/2)
Щерба Володимир - 1947 (2)
М.с. Данильчук Петро - 1940 (36/3)
Русаков Микола - 1947 (2)
М.с. Шулятицький Тарас - 1945 (36/13)
М.с. Дмитрасевич Ярослав - 1940 (31)
М.с. Плахетько Мар'ян - 1945 (19)
М.с. Лендел Імре - 1943 (28/3)
М.с. Грещак Богдан - 1944 (33/6)
Бабушкін Юрій - 1947 (1)
М.с. Шандор Арпад - 1941 (29/3)
М.с. Секеч Іштван - 1939 (8/2)
М.с. Жукаускас Леонідас - 1942 (32/15)
Ходукін Віктор - 1947 (1)
Григорович Петро - 1944 (7/1)
М.с. Колодій Володимир – 1944 (32/13)
М.с. Пфайфер Томаш - 1942 (28/11)
Мельник Михайло - 1943 (5)
М.с. Варга Степан - 1942 (34/16)

*Примітка. Після дати народження (ігри/голи).

Автоголи на рахунку Володимира Ліщенка «Динамо-2» (Київ) і Марата Церекова «Буковина» – 1.

Старший тренер - Шапошников Сергій (Заслужений тренер УРСР). Тренери - Кеслер Ернест (М. с.) і Гріншпун Борис.

До списку «Кращі в республіці» з львів’ян увійшли: Іштван Секеч СКА (Львів) – правий центральний нападник №2; Ігор Кульчицький «Карпати» (Львів) – лівий захисник №3.

Ось, як згадує про події 1965 року майстер спорту Богдан ГРЕЩАК «Тренер Шапошников порівнюючи результати з минулого сезону висловив сподівання, що нам треба боротися за загальну перемогу. Ми зрозуміли, що сильні після кубкової зустрічі в Куйбишеві. Прикро, що СКА програло через суддівські помилки, але команда отримала солідний урок.

Сергій Шапошников запровадив небувалу дисципліну. Це йому належали слова – Дисципліна б’є клас! Крок вліво і футболіст у чоботях в частині. Адміністратором працював Радік, який видавав футболістам обмундирування і скеровував у Політучилище на перевиховання. Тренер розумів, коли треба вжити міцне слово. Часто казав: «Ти молодець!» Не мав улюбленців, але прекрасно знав можливості кожного футболіста. Це тому, що майже вся команда проживала разом із тренером в готелі на стадіоні. В 22.00 перевірка, а через годину чути, як літають мухи. Зранку зарядка, тренування. І так щодня.

Разом зі строгістю, наставник не повищав голос на гравців, його слова були спокійними і всім зрозумілими. З тренерської лавки також не зривався і не викрикував.
З суперників у турнірній таблиці найважчим для нас вважалися мої краяни з Тернополя. «Авангард» нас довго переслідував, але ми були нестримні. Випередили конкурента на шість очок. Натомість у фінальній пульці одноклубники з Києва, до останнього туру намагалися чинити нам опір. На мою думку, у цих матчах важливі ролі відіграли не гравці, тренерські заготовки. Шапошникову вдалося перехитрити Фоміних. У першій грі поступилися - 1:3, а в реваншу ми «зловили» киян на 4:0. Ось, ця гра і стала визначною нашого тріумфу.

А ще зіграли два матчі проти «Карпат». Я познайомився і здружився з Володею Валіонтою. А в Сімферополі мешкаючи в готелі «Україна» - суперничали. На полі болото до п’яток. Я важив 65. Так, так! Був легким як всюдихід. А в обороні «Карпат» солідні футболісти, яких ми з Варгою розривали на частини. Нам обом вдалося відзначитися. Особливо гарним вийшов мій другий м’яч, який я увігнав у сітку воріт головою з-під Валіонти. Гарний вийшов удар. А ще цікаві єдиноборства проти Кульчицького, він грав проти мене. Пам’ятаю, коли Ігор не встигав, то в рух пускав лікті. Губи пооббивані, але я завжди був щасливий, що обігрував свого візаві. Наступного дня після нашої перемоги Алла Шулімовна, була така прихильниця СКА, повісила на карпатські ворота, що під табло траурний вінок. Є про що згадати.

До нині шкодую, що місто не втримало цієї команди. Мабуть, таки неможливо було це зробити. Пів команди і тренера розібрали більш знамениті клуби Москви і Києва, в тому числі й я став армійцем столиці Радянського Союзу...

Та важливо, що ми не забуваємо цієї пам’ятної для нас дати, - завершив Богдан Грещак.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити