Юрій Беньо: "Я не прихильник революцій у футболі"

08 травня 09:03
Переглядів: 220

Юрій Беньо – один із найвідоміших гравців львівських «Карпат» часів незалежності. Недаремно ж він потрапив у символічний склад команди за минулі 20 років. 25 квітня екс-захисникові «зелено-білих», а нині керівнику відділу селекції та скаутингу клубу виповнилося 40 років. Це стало доброю нагодою для зустрічі із Юрієм Беньом у студії клубного тележурналу «ПроКарпати».

Як розповів Юрій Беньо, футболом він почав займатися з 2-го класу. На початках він поєднував заняття на полі із навчанням у секції плавання. Врешті обрав гру в м’яча, котрій присвятив усе життя.

«Карпати» не досягнули всього, чого могли»

Ще до Мирона Маркевича «Карпати» були не поганою командою, а при Маркевичі ми стали ще сильнішими. Команда традиційно була у п’ятірці кращих чемпіонату, завжди давали гідний бій грандам. Кістяк команди складався із місцевих гравців. Але й запрошення на той час одних із найсильніших футболістів України, які прийшли з «Дніпра», пішло нам на користь. У такому складі у наступному сезоні «Карпати» могли боротися не лише за «бронзу», яку здобули у 1998 році, а й за вищі місця. Але взимку Мирон Маркевич залишив команду. Збори пройшли якось пожмакано. Ми опинилися у перехідному періоді, хоча на попередній хвилі нам вдалося потрапити у фінал Кубка України 1999 року. Все-таки колектив був сформований. Це вже пізніше гравців розкупили – тоді дуже багато футболістів залишили команду. Тоді ж у «Карпатах» з’явилися проблеми із фінансами. Тож, на жаль, розвиток зупинився, і «Карпати» не досягнули того, чого могли. Щодо фіналу Кубку України, то ми по суті програли його ще до початку самого матчу. Фінансова нестабільність позначилася на команді. Скажімо, те, чим ми займалися тиждень перед матчем, важко було назвати повноцінною підготовкою. Зрештою нам довелося грати з однією на той час кращих команд Європи – київське «Динамо» було тоді на коні. Тим паче, фінал проходив у Києві.

«У команді має бути баланс між досвідченими гравцями і молоддю»

Я не прихильник революцій, особливо – в команді, в футболі, адже наслідки від масштабних змін тривалі. Особливо важко, коли команда опиняється в ситуації, за якої влітку у складі залишається чотири гравці, інші – виставлені на трансфер. Але навіть за таких обставин «Карпатам» завдяки орендованим футболістам і новобранцям, вдалося досягнути мінімального результату, що вимагався від команди. Як на мене, для досягнення хорошого результату, у команді має бути розумний баланс досвідчених футболістів і молоді. Та, якщо розглядати розвиток команди у перспективі, то у подальшому «Карпати» мають звертати особливу увагу на власних вихованців. У Львові дуже хороша футбольна школа, є чудова футбольна академія ФК «Карпати», що входить у трійку кращих в Україні, – просто гріх цим не скористатись. Коли у розпорядженні стільки хороших вихованців, єдине завдання – довести їх до рівня гравців Прем’єр-ліги.

«Раніше доводилося вести на перегляд 10-15 гравців»

Першими в Україні групу скаутів створив донецький «Шахтар» - ця структура працює при клубі уже близько 10 років. Пізніше за цим сценарієм пішли й інші гранди – київське «Динамо», харківський «Металіст». Ідеться про агентів, котрі збирають максимально повну інформацію про гравця, який цікавить клуб. Або ж шукають виконавців, які можуть зацікавити команду. Це суттєво спрошує роботу клубу. Як раніше доводилося працювати? Команда їхала на перші збори і везла із собою 10-15 футболістів, яких хотіли переглянути. Це було дуже дорого, адже всіх треба забезпечити проживанням, харчуванням, а ще – переїзди. Зрештою із тих 15-ти команду могли влаштувати лише 2-3 гравці, або ж узагалі ніхто. Коли ж збирається максимально повна інформація про футболіста – а це робиться протягом певного часу – то кількість претендентів для перегляду суттєво зменшується. Наприклад, за Сергійчуком ми стежили півроку – переглядали матчі за його участю як і на живо, так і відео. Єдина причина затримки його переходу в «Карпати» від нас не залежала: ми не могли залучити його до передсезонної підготовки, тому він приєднався до нас уже, коли чемпіонат стартував. Стосовно Ковєля... Тоді під час зборів травмувався Бохашвілі, тож команда входила в сезон тільки з одним нападником – Гладким. Це був дуже великий ризик. Терміново потрібно було шукати ще одного форварда, адже ще не було визначеності із переходом у команду Сергійчука. Врешті зупинилися на кандидатурі Ковеля.

«Зеньов сам вирішить свою долю»

Щодо майбутнього Сергія Зеньова, мені здається, при бажанні він би вже підписав контракт із нами. Виглядає на те, що він просто у роздумах. Будемо відвертими: у «Карпатах» Сергій провів багато років, приніс чимало користі команді, виріс та сформувався як футболіст. Можливо, він хоче спробувати себе на іншому рівні, в іншій команді, можливо, навіть отримав запрошення, над яким міркує. У будь-якому випадку, якщо Зеньов захоче піти, думаю, клуб не робитиме перепон футболістові, який стільки сил віддав «Карпатам». Все залежатиме від самого Сергія: захоче працювати з «Карпатами» - буде. Переконаний, якщо він зростатиме як гравець, то ми обов’язково побачимо його в іграх єврокубків, Лізі чемпіонів. Ситуація із орендованими гравцями також не зрозуміла до кінця, хоча вони нам дуже допомогли саме в «революційний» період, який мали в «Карпатах» улітку. На той час знайти гравців, які б відповідали рівню Прем’єр-ліги, було важко. Взяли молодих, і вони багато дали команді, але й отримали чимало. До рівня Бартуловіча і Федорчука можуть тягнутися молоді - Костевич, Чачуа. Або ж Страшкевич, Пучковський. За це рік 19-20-річні хлопці виросли як гравці, покращили свою майстерність, вони наблизилися ще на рік, щоб заявити про себе у Прем’єр лізі. Насправді клуб бажає продовжити контракти із більшістю цих гравців, наразі ведуться перемовини з цього питання.

 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити