Пройшло більше трьох місяців з того часу, як на Олімпійських іграх в Лондоні 24-річна прикарпатська легкоатлетка Христина Стуй разом із подругами зі збірної України виборола "бронзу" в естафеті 4 х 100 метрів. "Галичина спортивна" розпитала видатну спортсменку про те, чим живе вона після Ігор.
- Христино, як часто згадуєте бронзовий забіг в Лондоні?
- Частенько. Але намагаюся забути той успіх, бо згадки заважають тренуватися, досягати нових вершин.
- Скільки відпочивали після Олімпіади?
- Два місяці. І от уже в кінці жовтня ми почали новий тренувальний процес.
- Коли плануєте вперше після Олімпійських ігор виступити на змаганнях?
- Зиму ми пройдемо "м’яко", кров з носа тренуватися не будемо. Зимовий чемпіонат Європи пропускаємо. Серйозно стартувати будемо вже влітку і безпосередньо готуватися до чемпіонату світу в Москві.
- В недавньому інтерв’ю ви сказали: "Прочекавши безрезультатно два місяці, я зрозуміла, що квартира мені, очевидно, не світить". Чи щось зрушилося після того інтерв’ю?
- Нічого не зрушилось. Набридли обіцянки, які не виконуються. Начальник управління спорту Івано-Франківської ОДА Мирослав Карабін мені прямо сказав: "До виборів ти отримаєш квартиру". Вибори скінчились, а справа не рухається ніяк. Гроші на квартиру я наразі не отримала.
- Ви все ж таки чекаєте на гроші чи на квартиру? Бо за ті суми, які вам обіцяють (500 тисяч гривень на трьох спортсменів), квартиру точно не купиш.
- Це зрозуміло. Але по іншому отримати ті гроші нереально. Тому що дуже довго тягнеться процедура з тендерами. Вони нам говорять, що шукають квартиру, а в підсумку показують погані квартири, які не відповідають тим успіхам, які в нас були. Ми ходили до голови ОДА Михайла Вишиванюка, сказали йому, що справа ніяк не просувається вперед. І він доручив виділити гроші, як матеріальну допомогу.
- Львів’янці Яні Шемякіній не з першого разу сподобалась квартира. Вам ще і далі будуть пропонувати якісь варіанти?
- Ні, вже не будуть. Вирішилося тим, що нам виділяють гроші, як матеріальну допомогу: 500 тисяч гривень на трьох. І в середині грудня ми повинні відчитатися управлінню спорту, що ми купили квартири.
- І як ви можете за такі кошти купити квартири?
- Я не знаю. Це питання я теж хочу задати і Вишиванюку, і Карабіну, як я за ті гроші маю купити хоча б однокімнатну квартиру. Я вже не кажу про те, що, коли я прилетіла з Олімпіади, вони мені обіцяли двокімнатну. Ще раз повторюю: після Олімпіади влада не зробила для мене абсолютно нічого. Тому що всі ті розпорядження про квартири були підписані Вишиванюком до Олімпіади. За олімпійську медаль реально я отримала лише премію від Вишиванюка в розмірі 10 тисяч гривень.
- Яні Шемякіній квартиру виділила міська рада. Можливо, вам є сенс звернутися в мерію Івано-Франківська?
- Мер Івано-Франківська Віктор Анушкевич навіть не привітав мене особисто. Він зі мною навіть не зустрівся. І я не знаю, чи варто іти і просити в нього щось. Якщо людині навіть не цікаво зустрітися зі мною.
- Який подальший розвиток подій, на вашу думку, реальний? В грудні отримаєте третину від 500 тисяч і на тому все закінчиться?
- Я не знаю, коли отримаю ці гроші. Виходить, що ніби все є, документи готові. Я чекаю, коли на мій рахунок переведуть ці гроші. Я не знаю, може вони будуть завтра, а може через місяць. Але до середини грудня я маю відчитатись про купівлю квартири. Тому що управлінню спорту також треба десь відчитатись. Але зрозуміло, що за 138 тисяч гривень ми не купимо однокімнатні квартири. Карабін написав листа на голову обласної ради Олександра Сича, щоб нам виділили ще 200 тисяч гривень на трьох. Тоді вийде по 200 тисяч і за ці гроші вже реально буде купити однокімнатну квартиру в Івано-Франківську.
- Не виникають думки змінити прописку, виходячи з цієї ситуації?
- Я проживаю в Києві зараз і тепер отримую документи на консолідований залік. Реально мене ця ситуація "дістала". І ми вирішили з моїм київським тренером Басенком Сергієм Валерійовичем отримати документи на консолідований залік. Сергій Валерійович тренував мене два роки на "пташиних правах". І він за мою підготовку не отримував ні копійки. Всі премії за мене в Івано-Франківську отримував Дмитро Михайлович Яремчук. Тобто тренує в Києві мене один тренер, а всі лаври чомусь отримує тренер з Івано-Франківська. Тому ми вирішили давати консолідований залік Києву та Івано-Франківську.
- Христино, розкажіть про львівський період свого життя. Як ці роки вплинули на подальшу вашу кар’єру?
- Знаєте, досить рідко я згадую тренерів зі Львова. У місті Лева я навчалася в 10 і 11 класі у Львівському училищі фізичної культури. Мене тренували Федоренко Валерій Федорович і Черних Віктор Михайлович. Вони дали мені певну базу. Також і завдяки їм я пробилася у великий спорт.