Мабуть, всі без винятку вболівальники дзюдо чекали від українців в Лондоні як мінімум однієї олімпійської медалі. Але виступ нашої чоловічої команди перетворилося на "Розчарування року" за версією "СПОРТ-Главреда".
У Лондон їх проводжали як героїв. Кожен хотів прикласти свою руку до такого, здавалося б, стовідсотковий шанс на олімпійський успіх. На заключне відкрите тренування перед виїздом до Великобританії прийшли навіть ті керівники українського дзюдо, яких не було видно роками.
Але повернення наших спортсменів додому носило протилежний характер. Ті, хто ще вчора потирав руки в очікуванні свята, сьогодні безсовісно наговорював на команду і її тренерів. На щастя, були й такі, для кого слово "справедливість" означало щось більше, ніж запис в словнику.
Самовпевненість, відсутність психологічної стійкості, тотальний рок, суддівська несправедливість, відсутність ваги у світі дзюдо, незважаючи на результати ... Кожен намагався знайти причину невдач чоловічої збірної України з дзюдо на Олімпіаді в Лондоні.
Той виступ хотілося б забути, як страшний сон, і ніколи до нього не повертатися. Лідер команди і один з фаворитів Олімпійських Ігор Георгій Зантарая (60 кг) поступився у першій же сутичці за "шідо". Суперник, італієць Еліо Верде, був, безумовно, не з боязкого десятка, але поразка українця стало однією з головних сенсацій турніру і спричинило за собою ланцюжок невдач наших дзюдоїстів.
На наступний день програє вже Сергій Дребот (66 кг), і також по попередженням. Володимир Сорока (73 кг) вселяє надію, перемігши в першій сутичці, але спірне суддівство у другій призводить до того, що він, як і його товариші по команді, поступається за "шідо".
Артем Василенко (81 кг) стає першим, хто програє, пропустивши атаку на "іппон". Так само прощається з турніром і Роман Гонтюк (90 кг), хоча в цьому поєдинку, як ні в одному іншому, питань до суддів більше, ніж достатньо. Ціла серія атак українця на бразильця Тіаго Каміло відбивається лише в одному, та й то обопільному "шідо". І як би зал не намагався вплинути на хід зустрічі, рефері залишилися непохитні. Дійшовши до краю татамі, Гонтюк на частку секунди втратив концентрацію, за що миттєво поплатився. На жаль, не змогли потішити і Артем Блошенко (100 кг) зі Станіславом Бондаренко (+ 100 кг).
Олімпіада підсумовує чотирирічний цикл. І можна було б сказати, що виступ чоловічої збірної України був провальним, якби не кілька "але". За цей олімпійський цикл наші дзюдоїсти жодного разу не поверталися без медалей з чемпіонатів світу та Європи, Георгій Зантарая став першим в історії України чемпіоном світу, наша збірна вперше в історії України виграла "золото" на командному чемпіонаті Європи-2011 в Стамбулі, старшого тренера чоловічої збірної України Віталій Дуброву визнали найкращим тренером Європи-2011, а у відбірковому циклі на Ігри наші спортсмени вперше в історії українського дзюдо виграли сім ліцензій з семи можливих. І їх виступ в Лондоні розчарував, засмутив, став невдалим, але назвати такою всю чотирирічку було б верхом несправедливості.
Шість із семи дзюдоїстів нашої чоловічої збірної в Лондоні дебютували на Олімпіаді, і напевно більшість з спортсменів будуть боротися за потрапляння на Ігри-2016. І вже в Ріо-де-Жанейро, будемо сподіватися, прапор і гімн України обов'язково з'являться на турнірі дзюдоїстів.