Біатлоністка Олена Підгрушна перша серед наших співвітчизниць виграла спринтерську гонку на чемпіонаті світу. Про такий виступ можна було тільки мріяти! Наші біатлоністки спромоглися здобути аж три нагороди на головному турнірі сезону.
Дві медалі із трьох виборола Олена Підгрушна. Її виступ у спринті ввійде в історію! Дотепер жодна українка не була чемпіонкою світу в цій дисципліні. Легендарна Олена Зубрилова перемагала лише у мас-старті в далекому 2002 році.
Україна зайняла дві із трьох сходинок п'єдесталу. Компанію Олені Підгрушній склала Віта Семеренко, яка у спринті фінішувала третьою. А в гонці переслідування Підгрушна до свого "золота" додала ще й "бронзу".
"Давно ми не переживали стільки позитивних емоцій! — радіє у розмові з кореспондентом "Експресу" Ніна Лемеш, відома у минулому біатлоністка. — Два синьо-жовті прапори! Гімн України! Востаннє ми так раділи у 2002-му, коли Олена Зубрилова та Олена Петрова удвох зійшли на п'єдестал чемпіонату світу. Після перемоги Олени Підгрушної спортивна Україна прокинулася. Мені телефонували Олена Петрова, Валентина Цербе. Це перемога нашого спорту, перемога всієї команди! Дівчата — молодці. Помножили свій талант на важку працю і досягли успіху.
— Цього сезону наші біатлоністки не раз радували нас на етапах Кубка світу. Чи не побоювалися ви, що не досягнете піку форми до чемпіонату світу?
— Так уже склалося в українському біатлоні: якщо хлопці чи дівчата добре виступають напередодні найважливіших стартів — з'являється страх. А цього року страху не було. Бо ми бачили, що навіть наприкінці минулого року, коли ми перемагали, жінки не були на піку готовності. Олена Підгрушна навіть хворіла.
Тепер ми зрозуміли, що все найкраще вони притримали на світову першість. Зрештою, без призових місць на менш престижних стартах важко претендувати на тріумф і на чемпіонаті світу. Українки відчули смак перемог, стали упевненішими. Їх не лякають імена Бергер, Домрачової, Зайцевої.
— Ви згадали прізвища "монстрів" сучасного біатлону. Туру Бергер навіть називали непереможною...
— Так, а виявилося, що її можна перемогти. І перемогла "непереможну Бергер" наша Олена Підгрушна. Оленка нині поступається Бергер лише в частоті рухів. Але це можна пояснити стилем норвежки. В усіх інших компонентах Підгрушна така ж сильна, як Бергер. Думаю, норвежка почала боятися саме українок, а не німкень чи росіянок.
— У Чехії Олена Підгрушна здобула також бронзову медаль. Чи згодні, що це був подарунок від суперниць?
— Таланить завжди сильнішим. Так, двоє спортсменок були попереду Олени, але зіткнулися між собою і впали. Із цього скористалася українка. Значить, так мало бути.
— Як часто біатлоністки роблять одна одній прикрості на трасі?
— Повірте, жінки набагато обережніші за чоловіків. Вони не порушують правил, бо знають, що такі речі можуть зіграти проти них. Ми не агресивні. Власне кажучи, таке падіння я бачу вперше. Не думаю, що хтось комусь навмисне нашкодив. Це падіння — випадкове, але воно було нам на користь.
— Змагання на чемпіонаті світу буде поновлено у середу, і триватимуть вони до неділі. Які наші перспективи?
— Я впевнена, що медалі ще будуть. Найбільші мої надії на естафету. У нас одна із найсильніших команд. Головне — не вішати на шию медалі ще перед початком змагання.
— Не можу не спитати про причини невдачі наших чоловіків...
— Це вже традиція, що наші жінки виступають краще за чоловіків. Мабуть, причина у конкуренції. У дівчат вона набагато жорсткіша. А хлопців молодь не підтискає...