Срібний призер Міжконтинентального Кубку про підготовку до головних стартів
- Після перемоги на вірменському турнірі пройшло не так багато часу, Андрію, ви встигли відновитися перед змаганнями в Дагестані?
- Так, підійшов до змагань в нормальній формі. Це прийнятна часова різниця між змаганнями. Важко, коли три відповідальних старти за місяць. А один турнір на місяць – це в порядку речей. Вважається, що для професійного зростання спортсмен повинен проходити 10-12 потужних турнірів за рік. На кожні змагання ти їдеш виключно за перемогою, і це налаштовує на правильний лад.
- Якщо порівнювати два останніх турніри де були важчі суперники?
- І там і там участь приймали сильні спортсмени. Не можу сказати, що десь було легше чи важче. В Дагестані - одна з найсильніших борцівських шкіл в світі. І кожен суперник був дуже не простий. За вихід до фіналу довелось зустрітись з дуже сильним досвідченим дагестанцем. Він теж до мене пройшов дуже потужних борців. На світових першостях завжди дуже потужний склад, але там кожна країна виставляє по одному спортсмену. А відмінність комерційних турнірів, в масовості. Наприклад в моїй ваговій категорії було двадцять дагестанських борців, серед яких п’ятеро є одними з лідерів російської збірної.
- Взагалі як вважаєте, чи є відмінність української школи боротьби з іншими країнами світовими лідерами в боротьбі?
- Коли порівнювати з сусідньої Росією, то різниця в першу чергу в масовості. Якщо в нас в залах займається по 10-15 хлопців, то в них по 50-70 чоловік. Конкуренція дуже сильна, тому і ростуть спортсмени. В Росії взагалі боротьба на дуже високому рівні.
- У ваші вазі є зараз для вас хороші спаринг партнери?
- Не обов’язково спарингуватись з тим хто бореться у 66 кг, можна і з хлопцями з категорії 74 кг. Я тренуюсь разом з перспективним борцем Дмитром Рочняком, який належить до категорії 74 кг. Тренуватись з представниками вищої категорії важче. Але від такого спарингу більше користі. На сильніших суперниках і сам ростеш.
- Комусь легше боротись в рідних стінах, а на когось тисне відповідальність, де вам комфортніше вдома чи на виїзді?
- На рідних землях ми не так часто виступаємо, тому розслаблятись не доводиться. В нас Київський турнір, «Чорне море» і ось зараз новий турнір з’явився на Кубок Спілки вірмен. А решта змаганнь проходять за кордоном, тому я вже звик і мені все одно де відбуваються змагання. Наприклад я дуже часто буваю в Дагестані. Минулого року кілька місяців провів там на сборах, тому там дуже багато знайомих борців.
- Як оцінюєте свої дії у фіналі Міжконтинентального Кубку?
- Помилки завжди є. Особливо, якщо зайняв друге місце, у фіналі програв, отже допускав якісь помилки. Десь може не так налаштувався на фінал. Потрібно брати все до уваги і працювати…
- Ви не приймаєте участі в Кубку Європи в Москві, отже Кубок України напевно останні змагання для вас цього року. Яким був 2012?
- Змагань до кінця року буде ще багато, але я ще не знаю чи буду десь виступати, крім як в Броварах. Такі питання вирішує тренер. Цей рік був цілком непоганим, але я був би більше задоволений, якби зумів здобути медаль на Олімпіаді. Але тепер є стимул працювати ще більше, більше тренуватись, більше виступати на змаганнях, здобувати досвід.