Наш знаний краянин, відомий український воротар розповів, як зважився на перший справжній легіонерський досвід, а також пояснив, які завдання ставить перед собою в кіпрському “Ермісі”.
Одним із найпомітніших вихідних переходів УПЛ цього літа став трансфер воротаря “Олександрії” Новака до кіпрського “Ерміса”. Досвідчений голкіпер міг, звичайно, пролонгувати угоду зі своїм попереднім клубом і виступати далі в чемпіонаті та єврокубках, куди олександрійці пробилися за його посильної допомоги.
Проте, замість цього, Андрій перебрався у зарубіжний чемпіонат – та ще й за далеко не найпопулярнішим для вітчизняних легіонерів маршрутом. Наш дзвінок застав голкіпера після одного із кіпрських робочих днів. Новак розповів Sport Arena про цікавинки місцевого футболу, нових сусідів, а також про мотивацію дещо несподіваного переходу.
«Тренування в Ермісі з самого ранку»
— Андрію, говоримо з вами після робочого дня. Як минав ваш кіпрський день? Який у вас графік в Ермісі та новій країні?
— Через погоду перше тренування у команді проводять о сьомій ранку у першої групи, а у другої – о восьмій. Встаю – й відразу на тренування. Після цього, якщо є бажання, можна на море сходити покупатися, пройтись купити продукти, приготувати обід, поїсти, відпочити. О 18:30 друге тренування. Після нього приїжджаю додому – повечеряю, поспілкуюся з рідними і друзями, та й лягаю спати.
— Для вас такий графік у новинку, чи бували й в Україні заняття о сьомій ранку?
— В Олександрії на зборах завжди у воротарів о сьомій ранку був крос – що в Туреччині, що в Словенії, тож нині особливих проблем не виникає. Навпаки, це добре – в обід більше часу відпочити і зайнятися своїми справами.
— На Кіпрі ви з родиною чи поки на самоті?
— Наразі сам, але, сподіваюся, ближче до чемпіонату прилетить дружина із сином.
— Дозвольте тоді таке запитання. Олександрія пробилася в єврокубки, ваш особистий рейтинг у чемпіонаті України, напевно, на піку. Багато кого в таких обставинах здивував перехід за кордон. Яка мотивація такого рішення?
— Перш за все, я хотів спробувати свої сили за кордоном і в пріоритеті були європейські чемпіонати. Їхати в Азію не хотів, хотілося потрапити в європейський чемпіонат і побачити, як там працюють, пірнути в цю атмосферу. Також хотілося пожити в іншій країні, побачити місцевий побут і менталітет, це також для моєї родини буде корисний досвід.
— Дмитро Михайленко догравав на Кіпрі. Згадую, запитав його, що його вразило на острові, й він відразу сказав – поля. Мовляв, якби на таких полях грав все життя, то грав би до 45 років. Що вас вразило?
— Погоджуся з Михайленком, хоча зараз в Україні поля у всіх команд Прем’єр-ліги хороші…
— Це у проміжку між ранньою весною і пізньою осінню…
— Так. Клімат, звичайно, на Кіпрі більш лагідний до полів, ніж в Україні. Поля дійсно високої якості. У нас одне тренувальне поле, але за ним чудово доглядають – воно завжди полите, рівне, підстрижене. Є в Ерміса й інші поля для тренувань. Сьогодні їдемо на гру в інше містечко, але там, кажуть, також гарне поле. Мене вразило, перш за все, ставлення до тренувань і футболу – у цьому плані тут зовсім інший підхід, ніж в Україні.
У нас все на заїздах побудовано: ти постійно на базі і маєш думати про футбол і навіть вільний час проводиш на базі. В Олександрії останні півроку по 10 годин на день ми перебували на базі. Було важко. Родина ніби й поряд, але рано йдеш на роботу і приходиш додому пізно, діти вже сплять.
Тут такого немає: приїхав на тренування, потренувався і додому. Другий момент: також відрізняється менталітет. Нам тренер постійно говорить: «Якщо у футболіста немає посмішки на тренуваннях, і він не працює із задоволенням, то це не футболіст». Ти маєш залишати проблеми вдома і насолоджуватися тренуванням і грою. Тут люди працюють не у якомусь розслабленому ритмі – все серйозно, як і у нас, але в більш спокійній атмосфері.
«Наш головний тренер – один із найсильніших воротарів в історії кіпрського футболу»
— До тренерської роботи. Не секрет, що в Україні популярний формат, коли воротарі працюють з тренерами воротарів і живуть ніби окремим життям від польових гравців. Як справи із цим в Ермісі?
— Тут тренер воротарів – також головна людина для воротарів. Тож субординація в команді не відрізняється від того, що є в Україні. Тренер воротарів працює з воротарями, а на загальних вправах працюємо разом з командою.
— Ваш давній знайомий і нинішній одноклубник Ярослав Мартинюк хвалить Нікоса Панайоту, відзначаючи, що він вміє пояснити, чого хоче від гравців і чого чекає у грі. Які ваші перші враження від спілкування з головним тренером?
— Нікос справді такий, як розповів Ярик. З гравцями у нього постійне спілкування – і на полі, і поза ним. Він підтримує кожного футболіста – і це перше, що кинулося у вічі. Все відбувається в дружній атмосфері.
Панайоту – це легенда кіпрського футболу (74 матчі за національну команду й низка місцевих трофеїв, – прим. Sport Arena), а мені тільки два дні назад про це сказали, у спілкуванні не помітно якоїсь зверхності чи зарозумілості. Приємно з ним працювати. Підтримую Ярика: він вміє пояснити і зробити це лаконічно за 5-10 хвилин, тож це розуміють всі футболісти.
— Доводилося раніше працювати в команді, де головний тренер – воротар?
— Ні.
— Це відчувається в роботі?
— Знаєте, я в принципі вважаю, що тренерська майстерність залежить від знань, набутих під час тренерської кар’єри. Зрозуміло, польовому гравцю бути тренером легше, голкіпер все одно по-іншому бачить гру. Але якщо голкіпер став тренером, це велика заслуга і досягнення.
«Якби мені сказали, що я за тиждень адаптуюся б в чужій країні, не повірив би»
— Погодьтеся, прямий перехід з українського в кіпрський чемпіонат – це не дуже поширене явище. Хто порадив перейти в цей клуб, як з’явився варіант і яку роль відіграла в цьому «львівська діаспора»? Адже не секрет, що Мартинюк тут один із лідерів і найкращих бомбардирів?
— Приблизно в середині травня я дізнався від агента Андрія Зелінського, що є інтерес до мене з боку кіпрського клубу. Щоправда, не знав із якого. Здогадувався, що це саме та команда, де грає Мартинюк. Тож ми поспілкувалися з Яриком, адже знайомі ще з львівських часів. Він мені розповів про всі побутові й футбольні моменти.
Після останньої гри із Шахтарем наш головний тренер Володимир Шаран ініціював розмову і запевнив мене, що контракт буде продовжено, ми вже обговорили умови і думками я готувався до передсезонної підготовки з Олександрію. Але потім надійшла інформація, що Олександрія не планує продовжувати зі мною контракт.
Тут я й повернувся до варіанту з кіпрським клубом. Тим більше, я отримав конкретне запрошення від Ерміса: прийшов контракт, який ми в Україні узгодили, тож я прилетів і просто поставив підпис.
— Хто є вашими конкурентами за пост №1?
— Це кіпрські голкіпери – один із них був в команді, а ще один прийшов. Плюс ще є молодий голкіпер. Тож ми наразі вчотирьох тренуємося.
— Мартинюк розповідав, що футболісти, які приходять в Ерміс, часто мешкають попервах на другому поверсі клубного офісу. Вас також це не оминуло?
— Цього року, здається, ніхто там уже не мешкав. Мене поселили в апартаменти і я там досі мешкаю. Тут проживає на другому поверсі Мартинюк, на третьому я, а навпроти – Павло Ігнатович з Мордовії. Тож у нас така «слов’янська діаспора» в одному будинку.
— Команда Ерміс дуже інтернаціональна, як і чемпіонат Кіпру в цілому (він є найбільш легіонеризованим серед європейських чемпіонатів за останнє десятиліття). Це добре для новачка чи створює додаткові труднощі?
— Перші два дні було важко психологічно, але зараз легко. Настільки, що я не повірив би, якби сказали, що я за тиждень адаптуюся б в чужій країні. Всі володіють англійською мовою, немає проблем у спілкуванні – з кіпріотами, івуарійцями, французами спокійно знаходимо спільну мову. Жартуємо, спілкуємося, плюс нас у команді троє російськомовних і немає жодних проблем. Якби був сам, було б важче.
«Кіпріоти грають в пас, а довгих передач тут взагалі не помітив»
— Ерміс минулого сезону декларував бажання поборотися за Лігу Європи, але боровся за виживання. На що вас націлюють цього сезону?
— Ціль – однозначно потрапляння в першу шістку (формат тутешнього чемпіонату схожий на нинішній український), тож будемо намагатися це завдання виконати. Якщо виконаємо, будемо поступово рухатися далі.
— Місто Ларнака має й інші команди, які борються навіть за щось більше. Як Ерміс ділить з ними життєвий простір, з ким має дербі?
— Ерміс тримається осторонь від міських розбірок – адже представляє Арадіппу, передмістя Ларнаки, хоча базується в Ларнаці. Є тут АЕК – це бренд і топ-клуб кіпрського футболу, є Саламіна. Хлопці розповідали, що дербі є дербі, але тут такий чемпіонат, що у кожному турі є дербі, тому що в кожному місті базується по два, три клуби.
— Ви вже дивилися, напевне, відео і щось бачили на тренуваннях. Достатньо, щоб мати певне уявлення, що таке – кіпрський футбол і наскільки далекий він від українського за стилем?
— Перші враження – футбол дуже відрізняється. На Кіпрі, в основному, гра будується через короткий і середній пас. Є помилки, але все одно тренерський штаб наголошує, що треба притримуватися такого стилю і гнути цю лінію. Лонгболлів я не помітив поки що взагалі. Сьогодні у нас перша товариська гра, і можна буде більше сказати. Звичайно, тут менше силової боротьби, ніж в Україні.
— Що являють собою кіпрські футболісти, які вони в побуті та роботі?
— Звичайні хлопці – такі, як і всі. У спілкуванні проблем немає абсолютно – всі моменти, як в Україні.
— З Олександрією ви дуже вдало зайшли в Прем’єр-лігу й відзначалися стабільною ігровою практикою. Легіонерський стаж не може стати вашим козирем в очах тренерів збірної України? З Кіпру, на вашу думку, більш чи менш реально розраховувати на інтерес національної команди?
— Я завжди намагаюся бути реалістом. Воротарі у нашій збірній є, вони стабільні і гідні, плюс підростає молоде покоління – якщо дивитися на Андрія Луніна. Майбутнє збірної за тими воротарями, які є наразі, і підростають молоді.
Тому мені мріяти про збірну – це десь фантастика. Є велике бажання проявити себе тут, у чемпіонаті Кіпру, й намагатися якомога довше пограти в європейських чемпіонатах. Життя покаже: не можу сказати, що приїхав в Ерміс, аби потрапити до топ-клубу Кіпру чи в інший чемпіонат. Хочеться чогось досягти з цим клубом, а там – як Боженька дасть. Всі думки – з Ермісом, хочеться успішно виступити в чемпіонаті й допомогти клубу піднятися на новий рівень.