Викладач кафедри атлетичних видів спорту Львівського державного університету фізичної культури Андрій Пістун, за останні сім років п'ять разів ставав кращим тренером року з жіночої боротьби.
У минулому році успішно повернулася у великий спорт Людмила Балушка, завоювавши бронзу Чемпіонату Світу, а місяць тому в Баку, відразу ще двоє підопічних Пістуна (Олександра Когут та Юлія Остапчук) стали бронзовими призерка Чемпіонату Європи.
- Ви починали кар'єру тренера, працюючи з хлопцями, як так вийшло, що ви стали одним з кращих жіночих тренерів?
- Справді, у першому наборі у мене були хлопці, а потім, якось випадково так вийшло, що з'явилися дівчата. От я і почав, на свою голову розвивати жіночу боротьбу (посміхається - авт.).
- У чому відмінність роботи з дівчатами?
- Різниця не стільки в тренуваннях, скільки в психологічному аспекті. Тут зовсім інша психологія, інша фізіологія. Жінки постійні у своїй непостійності. У них на першому місці емоції. Тому так важливо, підвести їх до того, що б вони були психологічно готові до змагань. Це першочергове завдання.
- Жіночі тренери неоднозначно відносяться до спарингу з чоловіками. Яка ваша думка з цього приводу?
- Я вважаю, що постійні спарингу з чоловіками впливають негативно. Але час від часу можна проводити загальні тренування. Ми практикуємо подібне десь раз на місяць. Але робити це на постійній основі я вважаю не варто. У мене в групі зазвичай 12-14 чоловік, усі спортсменки найвищого класу.
- У Львові дуже сильна школа жіночої боротьби, в чому секрет?
- Це складно пояснити. Так, історично склалося, що у Львові почали займатися жіночої боротьбою одними з перших. Зараз дуже сильні борчині у Сумах. У Броварах з'явилися хороші спртсменки.
- Андрію Ігоровичу, чи потрібна, на вашу думку, клубна жіноча боротьба? Для спортсменок це був би корисний досвід чи зайва трата сил?
- Безумовно, що в Європі клубна боротьба потрібна. У Німеччині вже є Бундес ліга по жінкам, перша в світі. Звичайно, це корисний досвід. Просто у нас на сьогоднішній день не ті соціальні умови. Занадто складно знайти спонсорів, вони не зацікавлені у боротьбі. Всі гроші йдуть на футбол.
- Наскільки популярні або ж не популярні на сьогоднішній день «неолімпійські» вагові категорії?
- Звичайно дуже б хотілося, аби в Лондоні вже було сім вагових категорій. Зараз ми ще не особливо поділяємо олімпійська чи «неолімпійська» категорії, адже ще можливі зміни і ми виступаємо у всіх категоріях. Але за рік-два до Олімпіади дівчата зазвичай переходять в основні ваги і ми активно готуємося під Ігри.
- Чи заохочуєте ви переходи з категорії в категорію?
- Це дуже індивідуальні моменти. У кого як піде. Дорослі спортсменки рідко змінюють вагу. А от у кадетському спорті у нас мода ганяти вагу. Особисто я вважаю, що цього робити не варто. Адже рано чи пізно це вилізе боком на організмі спортсмена, а якщо ще додати до цього травми та інші жіночі моменти, то вплив дуже негативний.
- Чемпіонат Світу продемонстрував, що головні наші суперниці японки. Наскільки конкурентноздатні наші дівчата?
- На ЧС ми відстали від них всього на два очки. Єдиний недолік, що ми мало змагаємося з японками. Ми знаходимося в трохи закритому просторі і рідко зустрічаємося з аіатками. У них свої особливості підготовки, техніка трохи інша. І фізично вони відрізняються. У принципі, якщо б була можливість провести з ними збори або хоча б частіше зустрічатися на змаганнях, то ми цілком можемо з ними конкурувати. Що в принципі ми й робимо.
Олександра ВАСИЛЬЧУК, https://ukrwrestling.com