Нещодавно Артем Федецький відсвяткував свій День народження. А в переможному домашньому матчі його команди проти київського “Динамо” (через прикре вилучення у попередньому турі проти запорізького “Металурга”) не зміг взяти участь. Та попри це, палко вболівав за “Карпати” та радів разом зі своїми одноклубниками цій перемозі після гри. Про збірну України, про матч із київським “Динамо” та майбутні ігри Артем розповів „Ратуші”.
— Артеме, насамперед, вітаю з минулим Днем народженням. Як його відсвяткував?
— Мабуть, уперше за попередні вісім років у мене з’явилася можливість провести День народження в родинному колі з рідними та батьками. Я відсвяткував його у Луцьку.
— Матч проти київського “Динамо” ти пропускав. Однак, тебе можна було побачити у фанатському секторі “Карпат”. Як і в кого виникла така ідея?
— У “Карпатах” таке частенько практикують. Час від часу ми приходимо у сектор до вболівальників, аби не лише поспілкуватися з ними, а й підтримати команду. Наші вболівальники подарували мені класну футболку з надписом “Бандерштадт”. Для мене це було досить приємно та несподівано.
— А як почував себе у статусі вболівальника, а не гравця?
— Скажу відверто, було б краще грати в матчі проти київського “Динамо”, аніж сидіти на трибунах. Розумієте, під час матчу згорає дуже багато нервових клітин. Адже я не можу допомогти команді у такому важливому матчі якимись конкретними діями, як гравець, хіба морально підтримати.
— Нещодавно головний тренер національної збірної України Мирон Маркевич викликав твоїх партнерів по клубу Ощипка та Худоб’яка до збірної на тренувальні збори. Як вважаєш, чому на тебе Маркевич не звернув уваги?
— Про це ви запитайте у Маркевича. Я ж не тренер збірної, я — гравець. Він — головний тренер збірної і вирішує, хто їде на збір, а хто — ні. Мабуть, Мирон Маркевич вирішив, що ще не час. Однак я не зупинятимуся, а працюватиму і на тренуваннях “Карпат”, і в іграх чемпіонату, буду доводити своєю грою на полі, що я гідний виступати за збірну України. Сподіваюся, що ще дочекаюся того часу, коли одягну “синьо-жовту” футболку національної команди. Це — одна з моїх мрій.
— Що відчував, коли “Карпати” перемогли “Динамо”?
— Перемогти такого серйозного суперника, як “Динамо”, — просто супер! Відчуття і в мене, і в головного тренера, і в гравців при заповнених трибунах стадіону “Україна” були просто неперевершені. Вважаю, що результат по грі цілком закономірний.
— Як вважаєш, в епізоді Зозуля-Тлумак суддя прийняв правильне рішення, показавши другу жовту картку та вилучивши гравця “динамівців” за симуляцію?
— Зрозумійте, у таких ситуаціях завжди будуть дві сторони. Одні вважатимуть, що пенальті стовідсоткове. Інші будуть казати, що про жодне пенальті не може йти мова. Як на мене, у тому епізоді була чиста симуляція гравця київського “Динамо”. Спочатку з трибун здалося, що пенальті. Однак, коли переглянув повтори, чітко побачив, що наш воротар Андрій Тлумак не чіпав Зозулю. Було помітно, що Зозуля випрошував це пенальті у тій позиції, де перебував головний арбітр Швецов, він прийняв правильне рішення і цілком закономірно показав Зозулі другу жовту за симуляцію та вилучив його з поля.
— На твій погляд, після поразки “динамівців” у Львові, золото чемпіонату України визначиться в очній грі між “Шахтарем” і “Динамо”, що відбудеться вже через два тижні на Донбас-Арені?
— Думаю, що кінцівка чемпіонату буде дуже захопливою. І ця гра, мабуть, стане ключовою для обох команд. Якщо “Шахтар” зуміє перемогти вдома киян, то, швидше за все, стане чемпіоном.
— А за кого вболіватимеш у цьому поєдинку?
— Вболіватиму за донецьку команду. І бажаю їм стати чемпіонами, бо “Шахтар” цього справді заслуговує і за грою, і за результатами, які демонструє.
— Артеме, ти — вихованець волинського футболу, а за луцькою “Волинню” стежиш?
— Якщо чесно, ні. Попри те, що команда, так би мовити, з мого рідного міста, однак ті ситуації, які там розгортаються, мене не дуже цікавлять. Звичайно, намагаюся стежити за перебігом подій не лише у прем’єр-лізі, а й у першій і другій лігах. Однак конкретно за “Волинню” не спостерігаю.
— Нині ти в оренді у львівських “Карпат”. Чи хотів би після закінчення дворічного терміну оренди продовжувати і надалі футбольну кар’єру в “Карпатах”, чи все-таки — повернутися в “Шахтар”?
— У футболі важко щось передбачити. Сьогодні ти граєш в одній команді, завтра — в іншій. Нині мене у „Карпатах” усе влаштовує. А коли підійде час до завершення моєї дворічної оренди, тоді й визначатимуся, що буде далі.
— Артеме, у першому ж сезоні за “Карпати” ти став одним із лідерів “зелено-білих”. Окрім того, на твоєму рахунку вже 7 голів за цю команду. Як тобі це вдається?
— Просто намагаюся дослуховуватися до слів нашого головного тренера Олега Георгійовича Кононова, виконувати всі його настанови. Він мені каже, як грати в тій чи іншій ситуації, при стандартних положеннях. Те, що забиваю голи — приємно. Можливо, ще й трішки фарт допомагає, проте однозначно не можу пояснити, як це відбувається.
— Твій батько в минулому теж футболіст. Це він прищепив тобі любов до футболу, чи ти сам вирішив, що станеш футболістом?
— Ні, футболом я хотів займатися сам. Хоча, звичайно, можливо, якісь гени від батька передалися. Ще будучи дошкільнятком просив батька, аби він відвів мене в якусь із футбольних секцій. Гадаю, що людина в принципі з цим народжується.
Розмовляв Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ’ЯК, https://ratusha.lviv.ua
Довідка “Ратуші “
Артем Федецький народився 26 квітня 1985 р. у Нововолинську. Починав займатися футболом у Луцьку (перший тренер — Віктор Попко). У “Карпати” перейшов з “Шахтаря”, дебютував за “зелено-білих”
18 липня 2009 р. До цього грав за команди “Арсенал” (Київ), ФК “Харків”. У вищій лізі дебютував 4 березня 2007 року в матчі “Чорноморець” - “Арсенал”.