Розмова з Дмитром Сосновським, головним тренером збірної України з боксу
Наступного тижня національна збірна України з боксу під керівництвом львів’янина Дмитра Сосновського змагатиметься на чемпіонаті світу в Казахстані. Наші боксери вже привчили своїх симпатиків до вдалих виступів на найсерйозніших турнірах.
Щоправда, після останніх Ігор у Лондоні збірна України пережила зміну поколінь. Дехто з лідерів перейшов у професіонали. Зокрема, Василь Ломаченко, Олександр Усик, Тарас Шелестюк не виявили бажання проходити новий чотирирічний олімпійський цикл і перейшли в профі. А тому Дмитрові Сосновському довелося майже з нуля формувати команду. За словами уславленого наставника, в збірній чимало молодих боксерів. Максимального результату, природно, від них відразу не варто очікувати — свій потенціал вони реалізують уже на Іграх 2020 року.
Чого очікувати від наших боксерів на чемпіонаті світу в Казахстані, ми поцікавилися у Дмитра Сосновського.
— Дмитре Дмитровичу, на чемпіонаті світу склад збірної України є експериментальним?
— Можна й так сказати. За підсумками торішнього чемпіонату України в Донецьку ми відібрали боксерів у команду. Зараз ще триває процес формування збірної. Даємо можливість виступити й проявити себе молоді. Є в нас дуже перспективні боксери. Попередній склад збірної був справді зірковим, але зараз тієї команди вже немає. Немає Усика, Ломаченка, Шелестюка, Берінчика, Гвоздика. На їхнє місце прийшли молоді, талановиті, перспективні боксери. Завдання тренерського штабу — за ними спостерігати. Спершу дивилися, як молодь проявить себе на чемпіонаті Європи в Мінську, тепер — на чемпіонаті світу. Тут хороша конкуренція, чимало команд оновило склад. Непоганий підбір виконавців у казахів, узбеків. Щодо складу української команди, то він і справді експериментальний.
— В олімпійській збірній, яка готувалася до Ігор у Лондоні, були яскраві лідери — Василь Ломаченко й Олександр Усик. У теперішній команді є такі лідери?
— Ці боксери теж не відразу стали яскравими спортсменами. Лише Василь Ломаченко увірвався в дорослий спорт і відразу став зіркою. Інші ж були талановитими, здібними, але яскравими лідерами стали згодом. Сьогодні теж є талановиті діти, їх уже помітно. Мені подобається Кудряков у вазі до 49 кілограмів, який непогано зарекомендував себе на чемпіонаті Європи. Також перспективними є Митрофанов, Черняк та багато інших наших молодих атлетів. Серед досвідчених — Пояцика та Буценко. Я ще після чемпіонату України казав, що у нас є 5-6 боксерів, які за талантом не поступаються своїм попередникам у збірній. Але та команда, яка виступила в Лондоні, пройшла два олімпійські цикли, тобто вони працювали вісім років. Згадайте: після Ігор у Пекіні ми втратили тільки Глазкова, який перейшов у професіонали. Інші залишилися, а потім ми ще й підсилилися Хитровим та Берінчиком. Україна багата на таланти, й у нашій збірній з боксу є атлети, які в перспективі мають усі шанси стати лідерами.
— Нещодавно в любительському боксі відбулися чергові реформи. Зокрема, змінилася система підрахунку голосів бокових суддів. Бокс є дещо суб’єктивним видом спорту. Можна тут добитися зменшення впливу людського чинника на перебіг бою?
— Суддівство намагаються вдосконалити, часто щось змінюють, впроваджують. Але який від цього ефект — це інше питання. Ви маєте рацію, що в боксі є суб’єктивізм, нікуди від цього не дінешся. Він є і в любительському, і в професіональному боксі. Ось, візьмімо Андрія Котельника. Він проводив бій в Америці з Девоном Александером. Усі бачили, що Котельник переважав суперника в усіх
12 раундах, але судді одностайно віддали перемогу Александеру! Прикладів нелогічних рішень арбітрів чимало. Щодо аматорського виду, то мені відразу спадає на гадку випадок з Хитровим на Іграх у Лондоні. Усі були одностайні в тому, що наш боксер заслуговував перемогу, але судді проголосували за англійця.
Щоб уникнути претензій до суддівства, потрібно запровадити чітку й прозору систему арбітражу. Скажімо, коли був комп’ютерний підрахунок голосів, то в разі, якщо хтось висловлював претензії щодо вердикту суддів, чиновники відповідали, що помилилися не арбітри, а комп’ютери. Крім прозорості системи, треба запровадити ще й відповідальність арбітрів за свої рішення. Тоді нарікань поменшає. Якщо буде виявлено, що суддя допустив помилку, то його повинні відсторонити від робити, а федерацію боксу його країни оштрафувати. Тоді чиновники наголошуватимуть своїм суддям, щоб ті не ганьбили свою державу й виконували роботу на совість. Від людського фактора нікуди не дінешся, але потрібно створити умови, за яких він менше проявлятиметься.
— Дмитре Дмитровичу, це правда, що віднедавна Міжнародна асоціація боксу почала кваліфікувати тренерів за кількістю зірок?
— Так. На чемпіонаті Європи в Мінську ми спершу слухали курс, а потім складали іспити: тактику, техніку, практику. Кожен тренер ще повинен був заплатити за це 150 доларів. Хто склав іспити, тому присвоювали три зірки.
— І багато в Україні тризіркових тренерів?
— Десь біля десятка. Три зірки присвоюють на 2,5 року. Якщо впродовж цього часу тренер нікому не секундував на чемпіонаті Європи, світу чи Олімпіаді, то він повинен знову складати іспити.
— Крім іншого, з аматорів ще й зняли шоломи. Це рішення давно визріло?
— Так, доволі давно. Шоломи не допомагають боксерам. Їх вигадали для того, щоб вберегти атлетів від пошкодження потилиці в разі падіння, щоб уникнути розсічень. Перед тим, як ухвалити рішення про скаcування шоломів, Міжнародна федерація ініціювала дослідження цього питання: медики визначали, чи є користь від цих «масок». Отож дослідження засвідчили, що шоломи нічим не допомагають, від них ефект незначний. Тому й було ухвалено рішення про відмову від них. Це було зроблено ще й через телевізійників. Вони кажуть, що глядачі хочуть бачити обличчя боксера, і щоб при цьому нічого їм не заважало. Тому відмова від шоломів сприятиме популяризації нашого виду спорту. Я до цього ставлюся позитивно. А боксерам не буде проблематично звикнути до нового правила, нічого страшного в цьому немає.