В одному з інтерв'ю півзахисника «Металіста» та збірної України Едмара запитали, яка футбольна мрія є для нього пріоритетною - разом із одноклубниками виграти золото української прем'єр-ліги чи у складі національної команди поїхати на чемпіонат світу, який пройде на його історичній батьківщині. Гравець відповів лаконічно - 50 на 50. Кореспондент газети «Спортивка» продовжила цю тему у розмові з Едмаром перед першим матчем плей-оф Україна - Франція.
- Едмаре, невже ти вважаєш можливим виграш внутрішнього золотого титулу поставити в один ряд із участю у світовому форумі та ще й на своїй батьківщині?
- Не подумайте тільки, що моя відповідь «50 на 50» - це дипломатичний хід. Мені справді дуже важко визначити, виконання якого з цих завдань є для мене важливішим. Це те саме, якби мене спитали, кого я більше люблю-дружину чи нашу з нею дитину. Зрозуміло, що мені страшенно хочеться поїхати разом із партнерами по збірній України до Бразилії. Думаю, тут немає що комусь пояснювати. Щодо виграшу чемпіонату України, то ця мета для мене є також важливою. Адже «Металіст» ще ніколи не вигравав золоті медалі. Тому стати одним із тих, хто напише першу золоту сторінку в історії харківського футболу, - це також надзвичайно важлива для мене подія. Особливо, якщо врахувати, що ми стільки разів ставали третіми, а минулого сезону - другими... Ну, а якщо здійсняться обидві мрії, то я точно буду найщасливішим у світі!
- І тоді, зважаючи на вік, можна буде з чистою совістю чіпляти бутси на цвях?
- А причому тут це? Я бачу в Україні в паспорт футболістам люблять заглядувати не лише тренери, а й журналісти також... Щоправда, на щастя, є й винятки. Мені пощастило, що Мирон Богданович (Маркевич - прим, авт.) цього ніколи не робить. А щоби ви мені більше подібних запитань найближчим часом не ставили, то я вам скажу, "що грати у футбол я збираюся ще щонайменше три, а то й чотири роки. А далі побачимо...
- Збірна України вже чотири рази грала у плей-оф і жодного разу так його і не пройшла.
-Та навіщо про це згадувати? Ті чотири рази - то історія, а жити потрібно сьогоднішнім днем та майбутнім. Кожна серія, незалежно яка - виграшна чи програшна, скільки би не тривала, все одно колись закінчується. От «Металіст» більше року не програвав у пре-м'єрлізі, а минулої неділі зазнав поразки в Донецьку від «Металурга». Та ще й якої поразки...
- Щось твоя команда в останніх іграх стала частенько втрачати очки.
- Стоп! У нас, у збірній, є правило: перебуваючи в ній, ми про клубні справи не те, що не розмовляємо, - про них навіть не думаємо.
-Тоді залишається одне запитання: як думаєте грати проти збірної Франції?
- Як грати? Та так, щоби перемогти і поїхати до Бразилії!
- А трохи конкретніше можна?
- У нас дуже хороший тренерський штаб на чолі з Івановичем (Михайло Фоменко - прим, авт.). Знаю, що тренери вже переглянули не один матч французів. Не сумніваюся, що вони по кісточках розберуть гру нашого суперника і розкажуть нам, як і що ми повинні робити на полі. Ну, а нам залишиться тільки втілити їхні задуми ужиття.