Екс-форвард ОДО Львів (1956), "Динамо" (1960-61), "Авангард-Тернопіль" (1962), "Спартак" Івано-Франківськ (1963-64) Ігор Іванович Зайцев розповів про львівський етап кар'єри.
- Було діло. До речі, там я і зустрів свою дружину.
- Цікаво, чим корінному москвичеві запам'ятався Львів? Які у вас залишилися враження?
- О, це були кращі роки мого життя! Кажу це не з оглядкою на відомі події, які відбуваються зараз в Україні, і не для того, щоб комусь сподобатися. Ви самі розумієте, що в моєму віці нерозумно щось або когось боятися.
Львів залишив незабутні враження, я і зараз пам'ятаю назву багатьох вулиць, їх довжину і можу розповісти, що де знаходиться. Знаходилося...
- Але з українською мовою вам напевно довелося помучитися?
- Перше українське слово, яке я вивчив - це «брама», тобто ворота. А знаєте, як мене називали у Львові? Не Ігор, не Зайцев, а пан Зайонц (посміхається). До мене, молодого тоді хлопця, так і зверталися! Львів став рідним ще й тому, що саме в цьому місті я зустрів свою красуню Марину.
- Були випадки, коли ваша футбольна популярність допомагала у вирішенні питань?
- Так, причому навіть без моєї безпосередньої участі! Якось з поїздки в Мюнхен я привіз для подружжя шубу - дорогу і красиву. Марина поїхала в ній до Львова, а ввечері з подружкою вийшла прогулятися до пам'ятника Міцкевича. Зрозуміло, що господарі нічного життя Львова не могли залишити без уваги нічних модниць, так ще без супроводу чоловіків. Підійшли в темному куточку, і зажадали віддати шубу. Дружина не розгубилася: - Так я дружина Зайцева!.. Мабуть, попався любитель футболу - Марину і подружку тут же відпустили, залишивши шубу, але порадили ввечері на очі більше не попадатися. Схожа історія була і з годинником, які також повернули.