21 квітня виповнилося 25 років від дня смерті Ернеста Юста. У червні ми святкуватимемо 90-річчя народження легендарного карпатівського тренера, яке обов’язково відзначимо серією матеріалів про творця кришталевого тріумфу 1969-го. Для нинішнього покоління життя Ернеста Ервіновича – невідома сторінка карпатівської історії.
Однак він назавжди залишився у пам’яті тих, хто добре знав головного тренера «Карпат». У дні важливої історичної дати маємо нагоду згадати, яким був Ернест Ервінович Юст. Представляємо вашій увазі з рубрики «Розмова з минулим» спогади тих, хто добре знав Тренера.
Іван ГЕРЕГ
(захисник «Карпат» 1968–1976 рр.)
«Юст запам’ятався мені, як винятково спокійна та інтелігентна людина. І Василь Васильєв, і Ернест Ервінович, які працювали у тренерському штабі були дуже хорошими спеціалістами і людьми. Ніхто нікого не підсиджував, зла один одному не бажав. Люди творили на благо команди. Між ними не було конкуренції, зайвих поглядів у спину. Навіть, коли згодом запросили до Львова заслуженого майстра спорту легендарного Валентина Бубукіна, Юст спокійно виконував свою роботу і працював помічником головного тренера... Майже завжди Ернест Ервінович спокійно сидів і курив «Верховину» без фільтру. Бувало, що він кричав. Але жодного разу він не переходив межі, не «виходив із себе». Навіть коли на базі два наших провідних футболісти зчепилися і вбивали один одного на підлозі, Юст не реагував».
Федір ЧОРБА
(захисник «Карпат» 1973–1978 рр, зять Ернеста Юста)
«Наприкінці одного сезону було організовано традиційний банкет, де я познайомився зі своєю дружиною. Через рік ми відгуляли весілля. Не мало значення, що моя дружина – донька тренера. Футбол і сімейне життя йшли паралельно, але жодного разу не перетиналися. Вони не заважали одне одному. Юст ставився до мене так, як і до всіх. У футболі й поза ним Юст залишавсяоднією і тією ж людиною. Спокій, коректність, жодного поганого слова, не кажучи про якісь грубощі. Ернест Ервінович – справжній джентльмен у всіх відношеннях... Ми часто говорили про футбол і «Карпати» зокрема. Ми з дружиною і тестем поїхали зі Львова і разом жили в Угорщині, у Печі. Юст колись грав у київському «Динамо», але він казав мені, що найкращим періодом у житті вважав львівський. Ернест Ервінович не дуже гарно пішов з «Карпат», але таке тренерське життя. Тим не менше, він дуже любив Львів і «Карпати».
Євген ЛЕМЕШКО
(головний тренер «Карпат» з липня 1966 р. до серпня 1967 р., попередник Юста (Євгена Пилиповича не стало 2 червня 2016 року)
«У київському «Динамо» Ернест був моїм партнером по команді. Можу сказати тільки одне. Багато було прекрасних друзів у мене в Києві, але поряднішої людини я у своєму житті не зустрічав. Нікого образити не хочу, але це справді так. Коли я приїхав тренувати «Карпати», Юст вже був у команді. Я вирішив залишити його своїм помічником. Він був хорошим гравцем і обдарованим тренером. Щодо людських якостей, то це спокійна, виважена людина. Ернест був небагатослівним, але розсудливим. Його любили дівчата, бо він був цікавим і гарним хлопцем. Хоча всі уродженці закарпатського краю, а знав я їх немало – Михайло Михалина, Михайло Коман, Золтан Дерфі, Тиберій Попович, Золтан Сенгетовський – були хорошими людьми».
Олександр АНДРЮЩЕНКО
(захисник «Карпат» 1973-1974 рр.)
«Юст – дуже душевна, м’яка, добродушна людина. Крім того, він був талановитим тренером. Свій єдиний гол за «Карпати» я забив у Тбілісі. Ми зіграли внічию з «Динамо» і такий результат в Грузії розцінювався позитивно, тому наша команда зібралася на своєрідне святкування. Я випив собі, трохи перебрав. Наступного дня в готелі перед вильотом до Львова Юст мені сказав: «У тебе що, є зайві гроші? Перестань і більше такого не роби». Усе це було сказано в делікатній формі. Але це був дорослий чоловічий вчинок. Юст – прекрасна людина і Тренер з великої букви».
Анатолій РИБАК
(захисник «Карпат» 1971 р.)
«Юст – прекрасний спеціаліст. Результати команди були чудовим свідченням його майстерності як тренера. Щодо людських якостей, то він був хорошою людиною. Перш за все, відзначу його спокій. Він був такою людиною, що всі навколо відчували своєрідний вплив цього спокою. Юст таким чином просто заворожував. Я жодного разу не чув від нього зайвого галасу. Жодного разу він не перейшов на крик, а завжди спокійним тоном пояснював і доносив до нас свою думку. Пов’язую такий темперамент з його походженням – угорське коріння далося взнаки. Він був доброю людиною, скажу навіть, правильною. Найкращі спогади в мене про нього. Мені пощастило, що працював під його керівництвом».
Сергій СТРАШНЕНКО
(воротар «Карпат» 1978-1979 рр.)
«Дякую долі, що зустрівся з таким тренером, як Ернест Юст. Він, Юрій Сусла та Борис Рассихін дуже мені допомогли, дали дорогу у великий футбол. Для мене Юст – футбольний бог, і я надзвичайно поважав цю людину».
Ярослав ДУМАНСЬКИЙ
(півзахисник «Карпат» 1977–1981 рр.)
«Напевно, я не помилюся, якщо скажу, що це була надзвичайно чиста і добра людина. Жоден із його колишніх гравців або той, хто працював з ним пліч-о-пліч не скаже про нього поганого слова. До речі, велика заслуга у формуванні боєздатної команди лежить на Ернесті Ервіновичу в першу чергу – саме після Всесоюзної спартакіади, в якій наша збірна здобула перемогу над росіянами у фіналі на стадіоні «Дружба» (а в складі суперників грали такі люди, як Вагіз Хідіятуллін та Валерій Новіков), майже всі гравці тієї збірної України опинилися в дублюючому складі львівських «Карпат».
Олександр РАКИТСЬКИЙ
(воротар «Карпат» 1974 – 1977 рр.)
«Це найбільш інтелігентний тренер, якого я коли-небудь зустрічав. Це надзвичайний тренер. Жодного разу голос не підвищив на нас... Унікальний випадок».
Іван ШОПА
(нападник «Карпат» 1970–1971 р.)
«Хоча я грав не так часто, як би цього хотілося, але вважаю Ернеста Ервіновича об’єктивним і справедливим тренером. Він мав підхід до кожного футболіста, вмів підібрати слова для спілкування з підопічним. Я завжди ставився з розумінням до того, що виходив на заміну і рідко потрапляв у стартовий склад. Але я знав, що Юст – чесний і справедливий, тому ніколи не ображався».
Євген МИХАЛЮК
(нападник «Карпат» 1972 р.)
«Я не знаю, хто може сказати про нього щось погане. Юст, як тренер був для всіх добрим – батько, який любить своїх синів.Не чув лайливих слів від нього. Це ознака культури і внутрішньої впевненості в собі. Можна кричати, однак варто повільно, але переконливо доводити свою точку зору. Я до Юста ставився, як до батька. У мене ж його не було… Прийшов я у команду, простий пацан. Проте він часто підходив, обіймав і спокійно про щось говорив. Так по-батьківськи... Хто я такий для нього? Він – володар Кубка СРСР (як гравець і тренер), заслужена людина. Таких як я – сотні, але він приділяв увагу і я розумів, що готовий все зробити за команду і тренера. Юст був шаленим психологом».
Емеріх МАЙОРОШ
(воротар «Карпат» 1975-1977 рр.)
«Під час одного з тренувань у СК «Луцьк» в боротьбі із захисником я отримав травму. Він вискочив і випадково поцілив головою мені у щелепу. Я дістав так, що потрапив у лікарню і приймав їжу тільки з допомогою спеціальної трубочки. В цей час в палату до мене завітали представники «Шахтаря» і «Карпат».Юстприйшов до мене в палату з пропозицією переїхати до Львова. Я довго не думав – погодився.Розсудливий, виважений і врівноважений – це все про Ернеста Ервіновича. Достатньо було зустрітися з ним поглядом і все ставало зрозуміло».
Остап САВКА
(півзахисник «Карпат» 1970–1977 рр.)
«Ернест Ервінович був не лише хорошим фахівцем, а й прекрасною людиною. Юст говорив мало, зате багато палив. Полюбляв цигарки «Верховина». Він на поле не вибігав, суддів не «пресував». Приходив у роздягальню і спокійно займав своє місце. Команда під його керівництвом грала, а на стадіоні збиралося по 40-50 тисяч людей. Це найкращий показник його роботи».
Михайло ЛУПОЛ
(воротар «Карпат» 1968–1970 рр.)
«Юст умів бути різним. Коли вимагала ситуація, він міг опустити з неба на землю, нагримати, інколи треба було заспокоїти підопічних, що тренер і робив. Взагалі, вважаю, що наша команда зразка 1968–1969 років могла запотенціалом стати чемпіоном СРСР».