25 квітня 2010 р. Добромиль. (17-00). Стадіон "Княжа Арена". 2156 глядачів. 18°С.
Судді: В.Дяденко (Кіровоград), В.Федан (Олександрія), В.Володін (Херсон)
Делегат ФФУ: Д.Головко (Дніпропетровськ).
Матч «Волині» у Добромилі проти ФК «Львова» мав надважливе значення для обох команд. При цьому господарів, напевне, влаштувала б і нічия, котра дозволила б не підпустити до себе лучан. Для луцької команди інакший результат, аніж перемога, був би рівний поразці. Тому гра видалася не стільки бойовою і упертою, скільки нервовою. З перших хвилин гравці команд-суперниць намагалися не поступатися один одному навіть у найменших єдиноборствах, билися за кожен м’яч і відтак гра більшою мірою проходила у центрі поля. Волиняни намагалися діяти комбінаційно, зробивши ставку на фланги і техніку своїх півоборонців. Господарі ж більшою мірою розраховували на контратаки, намагаючись дальніми передачами закидати м’яч за спини луцьких захисників з розрахунку на швидкісні дії своїх форвардів. У дебюті матчу їм вдалося створити два непогані виходи на ворота Ндоє. Так, на 7-й хвилині двоє львів’ян вийшли на ударну позицію проти одного захисника, Шептицький відкинув м’яч Козаку, а той безхитрісно й не надто сильно пробив – незважаючи на візуальну небезпеку ситуації, кіпер лучан з цим пострілом упорався досить впевнено. А на 15-й хвилині уже сам Шептицький пробивав з правого краю, проте м’яч пішов повз дальню стійку.
У «Волині» справи в атаці у дебюті гри не надто ладилися – з одного боку ніяк не міг зачепитися за м’яч Лео Коста, котрого досить швидко замінив Рибальченко, а з іншого – господарі досить щільно опікали луцьких гравців атаки, відтягуючи в оборону більшу частину своїх футболістів. Відтак перша загроза для воріт «Львова» виникла лише на 20-й хвилині, коли Кінаш зі штрафного чудово закрутив м’яч у праву від себе «дев’ятку» - м’яч оминув стінку і голкіпер був безсилий зарадити ситуації, проте шкіряний пролетів у лічених сантиметрах від хрестовини.
Й надалі до перерви боротьби на полі було набагато більше, аніж реальних загроз воротам й тому суперники відзначилися лише по разу. Та якщо Худзік переграти Ндоє не зумів, то Кінаш зробив свою справу на «відмінно». На 35-й хвилині Павлов на правому краї поборовся за м’яч і відкинув його в центр на Кінаша, а Славко, не роздумуючи, з лету вдарив у нижній лівий від кіпера кут і м’яч влетів у сітку – красень-гол!
Після відпочинку ситуація кардинально не змінилася. Щоправда, десь у середині тайму львів’яни своїми активними діями змусили «Волинь» відійти в оборону і грати в нетрадиційній для себе манері від захисту. Однак атакуючі зусилля господарів упевнено гасилися захистом лучан. Вінцем цього «штурму» став небезпечний постріл Бориса Баранця з-за меж карного під праву штангу, однак на висоті виявився Ндоє, у карколомному стрибку відбивши цей м’яч. Волиняни ж, виснаживши опонентів, у завершальній фазі поєдинку цілком могли забезпечити собі й другий гол. Однак вихід Павлова сам на сам з кіпером в останній момент ліквідував Ільків, а за кілька хвилин да кінця Пічкур пройшов до лицьової і зліва прострілив вздовж воріт – на жаль, на удар Літовченка з близької відстані воротар таки зреагував. Останні хвилини поєдинку пройшли у відчайдушних намаганнях господарів врятувати ситуацію, але упевнено зіграли оборонці «Волині», очолювані досвідченим Ковалюком, які так і не допустили суперників до свого штрафного майданчика.
Відтак – не надто видовищна для футбольних естетів, проте дуже напружена і цікава гра завершилася мінімальною, однак дуже необхідною перемогою волинян.
https://www.fc.volyn.net/