Віце-президент УЄФА Григорій Суркіс дав ексклюзивне інтерв'ю "Профутболу".
- Керівництво Адміністрації Президента в лютому радилося проводити матчі єврокубків за порожніх трибун з вами?
- 19 лютого поточного року мені зателефонували з Адміністрації Президента, і сказали про те, що, фактично, прийнято рішення про проведення матчу в Дніпропетровську з "Тоттенхемом", і в Одесі з "Ліоном" без глядачів. Я, власне кажучи, був упевнений в тому, що це не логічне і не правильне рішення. Тоді керувалися у прийнятті такого рішення фактором того, що вболівальники після матчу почнуть висловлювати свої протести проти існуючої ситуації в країні. Я мав кілька телефонних розмов у цей день з президентом країни, і я сказав йому про те, що я вважаю - це рішення не правильне. Воно може призвести ще до гірших наслідків, ніж матч на стадіоні при переповнених трибунах. Таку ж точку зору і я довів до керівництва УЄФА, і, як показали події, прийняте тоді рішення Віктором Януковичем про те, що матчі відбутися при глядачах, було правильне.
- Чому в ФФУ надійшов лист із рекомендаціями не проводити міжнародні матчі в Україін?
- Я ваше запитання б переформатував. Тому що мова йде про не проведення матчів в Україні, а рекомендації проводити матчі тільки в Києві та Львові. Всі міжнародні матчі, які відбудуться в червні, і, відповідно, ті матчі, які будуть кваліфікаційні - у відбіркових турнірах на чемпіонат світу жіночих команд, чемпіонат світу ФІФА, і чемпіонат Європи 2016 року, які повинні проводитися в Україні.
Ви знаєте, я сказав би так, там між рядків сказано чітко і ясно. Це стосується і моніторингу по матчах єврокубків. Іншими словами, УЄФА, дійсно рекомендує ці матчі, єврокубкові, проводити, в тому числі не в містах, де відбуваються сьогодні цивільні протистояння.
У зв'язку з цим, на ваше запитання чому, я вам скажу, що всі дії федерації футболу останнім часом підводили до такого висновку керівництво УЄФА. Унаслідок того, що свого часу було прийнято рішення, з подачі конкретно федерації футболу, про те, щоб накласти санкції на проведення матчів на "Арені-Львів". Це було з нашої подачі, федерації.
Потім, останнім часом - скасування матчів 29 туру, матчі без глядачів, потім, подальше, абсолютно не логічне, рішення про проведення без глядачів фіналу Кубка країни. Не логічне, тому що футбол ще раз довів, що це таке блюдо, які може помирити в один момент всіх і вся. Тому про національну асоціацію склалося таке враження, що вони самі підводили УЄФА під прийняття такого рішення.
- В цьому ж листі клубам вже радять шукати варіанти стадіонів для єврокубків, що це означає?
- УЄФА в попередніх рядках цього листа говорить, що вони вважають, що Львів і Київ - це найбільш безпечні два міста для проведення матчів як єврокубків, так і інших міжнародних матчів.
- Як ви охарактеризуєте патріотичну поведінку фанів на фіналі Кубка України?
- Той патріотизм і поведінка вболівальників - заклик уболівальників "Динамо", їхнє звернення до вболівальників "Шахтаря", "Донбас!", і відповідні вигуки з боку донецьких уболівальників "Київ!", і всі разом вони кричала "Полтава!" - це говорить про об'єднуючу сьогодні основу футболу.
Якщо у театрі актори гратимуть без глядачів свої п'єси, вистави, тоді це буде просто називатися репетиція. Я думаю, що цей момент повинен бути в пам'яті нас всіх, як фактор того, що гармонізація відносин у суспільстві може, в тому числі, відбуватися по лінії футболу. І це наочно продемонстрував матч у Полтаві.
- Відколи ви залишили посаду президенту ФФУ, ви не давали коментарів діям ваших наступників. Тепер ви готові говорити?
- Дійсно, я півтора року не давав жодних коментарів щодо того, що відбувається в національній асоціації. Не давав навмисно, бо на мій погляд, з моїх вуст ці висловлювання виглядали б як щось таке, що я даю якусь підказку, або ревниво ставлюся. На мій погляд, більш замкнутої сьогодні і непрозорої структури сьогодні важко знайти.
Тобто, з одного боку були заклики для того, щоб зробити все можливе, щоб було більше демократії. А, на мій погляд, ця структура стала більше закритою. Більш того, незрозумілі рішення, що абсолютно не прозорі, абсолютно що не відповідають нормам комунікації. У тому числі, між владою, і футбольним співтовариством. Тому що, фактично те, що відбувалося в останні кілька тижнів перед фінальним матчем, взагалі не піддається жодній критиці.
Справа в тому, що за два з половиною дні не було відомо, де фінал, за два з половиною дні реально фінал міг бути без глядачів, що могло призвести до непередбачуваних наслідків. Ми бачили, як ультрас всієї країни, всіх клубів в момент того, що країна знаходитися в стані громадянського протистояння, зробили кроки до примирення. І, небачено було, щоб уболівальники Одеси, Києва, Донецька, Харкова, всі ультрас країни, всіх абсолютно клубів написали лист про перемир'я.
Я думаю, що це - не тимчасове перемир'я . Я думаю, що це перемир'я, засноване на найглибшому ступені патріотизму. Я думаю , що це перемир'я, засноване на розумінні того, наскільки сьогодні футбол може бути миротворчою силою.
І на тлі всього цього, дії федерації футболу - це просто саботаж, якщо хочете на військовій мові, це диверсія проти суспільства, і проти конкретно футболу. Федерація футболу має, на мій погляд, сьогодні конфлікт. Конфлікт всередині себе. Конфлікт між керівним складом федерації футболу, між членами виконкому.
І не спромоглися ми до сьогоднішнього дня зрозуміти: хто ж, все-таки, і як голосував за прийняття рішення грати - спочатку у Харкові, потім у Полтаві, потім без глядачів. Виконком, на скільки я пам'ятаю, це 15 осіб. На мій погляд, якщо з цих 15-ти осіб, мінімум всередині виконкому чотири народних депутати, то вони й повинні здійснювати цю комунікацію між владою та федерацією футболу.
І, якщо напередодні тільки в день гри пішла інформація, що президент ФФУ і керівництво ФФУ, нарешті, спромоглися проконсультуватися з владою, а що ж робити в цій патовій ситуації, то, в принципі, це й говорить про загальмованість, про те, що федерація не може вжити жодного кроку для того, щоб запобігти безсумнівній катастрофі, перед якою стоїть український футбол. Ви мені скажіть, хіба це нормально явище, що ми сьогодні проводимо останній тур чемпіонату, а фактично ми не розуміємо ні формату наступного чемпіонату, ні його учасників.
- Коли ми зрозуміємо формат?
- Цього я не знаю. Це питання не до мене!
- Чинний склад ФФУ не відповідая вимогам часу?
- Ось зараз, в попередньому своєму питанні, ви почули мою відповідь з цього приводу, з одного боку - здивування, з іншого боку - нерозуміння, з третього боку - впевненість в тому, що керівництво ФФУ не відповідає тим принципам, на яких будується гра мільйонів. Це принципи справедливості, солідарності, професійності, логістики, уміння, як каже перший Президент України - "Проходити крізь крапельки дощу".
- Скажіть, будь ласка, чи це є ознакою того, що федерація має бути перезавантаженою?
- Вирішувати, скажу відверто, не мені і не Вам. Вирішувати сьогодні колективним членам федерації футболу, які всі повинні відповідати за долю українського футболу. Ви знаєте, ні в одній країні світу, в Європі зокрема, немає можливості думати про те, що може бути така патова ситуація, яка склалася сьогодні у нас.
Ось по фіналу Кубка. До 2007 року, до початку реконструкції Олімпійського стадіону, фінали проводилися тільки в Києві. рішення про це приймалося до початку сезону. Потім це рішення приймалося з урахуванням того, в якому стані знаходиться структура того чи іншого міста.
Останнім часом ви знаєте, як приймаються рішення. Вони не приймаються напередодні сезону, вони приймаються по мірі того, які команди проходять в різні етапи Кубка країни.
Цього року це вже перевершило всеможливі критичні зауваження. Але це всіх має навчити, що в момент старту чемпіонату, в момент складання календаря, країна, вболівальник, команди повинні знати, де вони будуть проводити фінал.
До речі, в цій ситуації, якщо б зі мною хтось консультувався, я б на місці керівництва федерації, зробив два дзвінки. Один дзвінок президенту одного клубу, що бере участь у фіналі, другий дзвінок - іншому президенту. І сказав би, Рінат Леонідович, Ігор Михайлович, є пропозиція, у зв'язку з тим, що безпеку сьогодні більшою мірою можна забезпечити на Арені-Львів і в Києві, давайте зробимо так, що матч будемо грати у Львові. Ні. Не прийшли до цього рішення обидві команди. Хтось не погодився. Давайте грати в Києві. Але ми запишемо в регламенті сезону 2014-2015, що фінальний матч буде гратися в Донецьку. Я переконаний в тому, що обидва президенти клубу з цим рішенням погодилися б. Заради вболівальників, заради країни.
Напередодні, 7-го травня, за тиждень до фіналу, дві команди грали - одна в Черкасах, інша в Києві. У Черкасах у присутності 10 тис. глядачів не було жодного інциденту, на київському стадіоні у присутності 23 тис. глядачів не було зафіксовано жодного інциденту. Вболівальники Одеси та Києва між собою перегукувалися: "Одеса - Київ". Чого ніколи раніше не було.
Скажіть, що сталося за тиждень? На мій погляд, очевидна дурість. Я інакше це не можу назвати. Дурість. І все разом узяте, що не відповідає тій високій функції, яка покладається на керівництво національної асоціації.
У тій ситуації, в якій опинилася країна, єдино правильним рішенням було проведення матчу у Львові чи в Києві. А у наступному році в Донецьку. Ніяких проблем.
- В якому форматі проводити наступний чемпіонат?
- Для цього я, в більшій мірі, повинен розуміти, що комітет ліцензування і атестації клубів, на даному етапі, вже робить. Я не розумію, які вимоги будуть тим клубам, що можуть брати участь, не залежно від того, який буде формат. Я цього не розумію. Ці вимоги треба, принаймні, виробити.
В іншому, при всій ситуації, яка склалася з вильотом "Арсеналу", і до цього, "Кривбасу", на мій погляд, ось зараз вже настав той момент, про який говорили ще з усією очевидністю в минулому сезоні. Кожен клуб повинен дати банківську гарантію. На суму 10 млн або 20 млн. я не знаю. Я знаю єдине - якщо не буде гарантій, то без цього неможливо собі уявити, як буде проходити чемпіонат у будь-якому форматі. На мій погляд, у нас є достатньо клубів, які можуть взяти участь в чемпіонаті країни сезону 2014/15.