Дві золоті та дві бронзові медалі - такий багатий врожай зібрала Ганна Різатдінова на Кубку світу з художньої гімнастики, що закінчився у французькому місті Корбей-Ессон.
Українка посіла перше місце у вправах з обручем та з м'ячем, а у вправі зі стрічкою та в багатоборстві виборола бронзові нагороди. Докладніше про свій феноменальний успіх Ганна Різатдінова розповіла газеті "Експресу".
- Ви вперше цього року перемогли на Кубку світу. Як вам це вдалося?
- Я чітко і майже безпомилково виконала свої елементи, і судді віддали мені перше місце. Я просто щаслива. У той період, коли в моїй країні стріляють і вбивають, я змогла хоч чимось порадувати земляків. Мало не плакала від радості, колії синьо-жовтий прапор двічі піднімали у Франції. Події в Україні були чи не найбільшим моїм стимулом на Кубку світу.
- Судді неохоче пускають українок на п'єдестал. На їхні дії жалілися гімнастки різних поколінь: Катерина Серебрянська, Ганна Безсонова, Наталія Годунко... Як вони судять нині?
- Можу сказати, що у Франції я не залишила суддям шансів для роздумів, бо чітко виконала свою програму, а мої суперниці допускали помилки. До того ж я наважилася на такі складні елементи, які дотепер не виконував ніхто у світі!
Зрештою, виступаю не для арбітрів, а для вболівальників. І це не порожні слова. Нові правила дають нам змогу передати емоції. Я постійно тримаю контакт із залом: тілом, обличчям, поглядом. Стараюся не зациклюватися на гімнастичних елементах, бо з таким підходом можна втратити снаряд. І так мені вдається чітко виконати складні елементи.
- Чи вірите в те, що з цими складними гімнастичними трюками вам вдасться підкорити олімпійський п'єдестал у Ріо-де-Жанейро?
- Так, вірю. Але мої конкуренти також не сплять, а прогресують. Донедавна моїми суперницями були росіянки та білоруски. А тепер в еліту ввірвалися китаянки та кореянки. Боротьба запекла, але все в моїх руках.
- Що найбільше впливає на ваш успіх?
- Основна запорука успіху - мікроклімат. Альбіна та Ірина Дерюгіни вміють знайти потрібні слова для підопічних. А віднедавна моїм тренером стала й Ірина Блохіна, донька відомого футболіста. У Франції я перемогла завдяки їй. Я дістаю задоволення від роботи навіть попри те, що тренуюся від дев'ятої ранку і до дев'ятої вечора, а відпочиваю лише одну обідню годину. Іноді від перевтоми бувають психологічні зриви, але тренери допомагають подолати їх.
- Якими методами?
- У нашій школі діє метод батога і пряника. Ні, нас не б'ють. (Сміється). Але дисципліна сувора. Коли потрібно, то наставники можуть і твердим слівцем донести свою правду гімнасткам.
- Ви корінна кримчанка, але вирішили далі виступати за збірну України. Чому відмовили росіянам?
- Я вважала б себе зрадницею, якби в такий відповідальний час змінила збірну. Це було б неправильно і несправедливо. Я стільки років їла український хліб, використовувала спортивну інфраструктуру України. Було б гріхом кинути напризволяще Україну і перейти під російський прапор. Я не хочу бути зрадницею і завжди виступатиму під синьо-жовтим прапором. Тож закликаю всіх не вірити чуткам про те, що я зміню паспорт. Такі розмови вигідні сусідній країні, а я завжди буду українкою.