«Запрошення зі Словенії? Зі мною про це ніхто не говорив»
— На зборах «Карпати» провели чимало спарингів: із «Жиліною» (2:1), «Динамо» (0:2), зі «Славією» (0:0), з «Марибором» (2:1), із «Локомотивом» (1:1), «Хазаром-Ленкоранем» (1:2), «Юрмалою» (2:0). Який матч запам’ятався найбільше?
— Особливо відзначу гру з «Марибором». Цікаво було.
— Сподобалося найбільше через те, що на полі протидіяли своїм співвітчизникам?
— Справді, так. Завжди приємно зустрітись із своїми земляками. Тим паче, що вся сім’я мала можливість приїхати на контрольний поєдинок, повболівати за мене. Також грав на полі проти друзів, із якими раніше виступав пліч-о-пліч. Приємно повернутися до звичного кола людей.
— Помітив, що вас награють у центрі захисту, почергово випускаючи з Пластуном або Гітченком. Із ким комфортніше «цементувати» захист?
— На мою думку, ми всі — однакового рівня. До того ж, усі викладаються сповна. Отож, можу сказати, що ми розуміємося між собою. Уже навіть відчуваємо, який наступний крок зробить партнер. Думаю, що не так важливо, яка пара гратиме у центрі захисту.
— Чи задоволені виконаною роботою, часом перебування на полі?
— Так, ми отримали серйозні навантаження. Щодо ігрової практики, на зборах її розподілили між усіма порівно. Це потрібно для того, щоби всі були в тонусі. Тепер же боротимемося за те, щоби вийти на поле, переконавши тренера у потрібності своєї кандидатури.
— Чи не бувало, що під час зборів до вас підходили представники львівського клубу, розповідаючи про різні запрошення?
— Ні. Я також бачив, що в пресі повідомляли, мовляв, мною хтось цікавиться. Однак, наскільки розумію, жодного офіційного запиту на моє ім’я не надходило.
— Писали, що влітку до офісу ФК надходила вигідна пропозиція з вашої батьківщини — Словенії…
— Не знаю, чи це були чутки, проте зі мною на цю тему ніхто не говорив. Отож сказати про щось більше не можу, адже знаю стільки, скільки й ви.
— Загалом, чи хотіли влітку залишити команду?
— Знаєте, кожен футболіст хоче зробити наступний, серйозніший, крок. Хочеться потрапити до сильного колективу в провідному чемпіонаті. Проте поки в мене ще чинний контракт із львівським ФК, який я планую повністю відпрацювати. Що буде далі? Подивимось, як воно складеться.
— Як ваша сім’я реагує на події в Україні, а особливо — на її сході?
— Звісно, що мої близькі вмовляли мене не повертатися до України. Пригадаю, що коли все починалось у Києві, було дуже страшно. Тим більше, що моя дружина була поруч зі мною. Утім, на щастя, я отримав виклик до збірної, тому взяв і, зрештою, залишив дружину в Словенії. На даний момент у Львові спокійно. Епіцентр подій змістився на схід: страшно уявити, що відбувається в Луганську та Донецьку. Мені також неприємно, що такі події мають місце у вашій країні. Якщо все надалі розгортатиметься, то не хотів би тут залишатись. Я боюсь за свою родину. Бог нам дав лише одне життя. Сподіваюся, що зовсім скоро все завершиться, тож гратимемо у футбол без «задніх» думок.
Гравці «Шахтаря», котрі не повернулись? На їхньому місці вчинив би аналогічно! Їхній клуб базується в небезпечній зоні, тому не варто ризикувати життям — це нерозумно.