Ігор Пластун – вихованець київської «Оболоні», на стадіоні якої і відбувався матч проти донецького «Металурга». Саме Ігорю вдалося зрівняти рахунок у першому офіційному матчі «Карпат» в 2015 році.
– Ігоре, з якими відчуттями виходив на рідне поле?
– Завжди приємно приїздити додому. Тут я починав грати, тут у мене рідні та друзі. Персональна підтримка на трибунах одночасно і допомагає і додає адреналіну. Звичайно, я дуже радий, що мені вдалося забити гол, це дозволило нам взяти очко на виїзді.
– Як все виглядало твоїми очима?
– Гол вийшов не дуже красивий, більше трудовий. Так, мабуть, і мають забиватися голи захисниками, які підключаються до атаки. З першої спроби забити не вдалося, але ми не виключилися з боротьби і вичавили з епізоду максимум.
– По такій грі, здалося, нічиєї «Карпатам» було мало...
– Дійсно, ми непогано грали, створювали моменти, перегравали суперника. Насправді, якби трішки повезло, то могли і виграти. Очевидно, що ми були ближчими до перемоги, але не треба гнівити Бога. Все таки, ми грали проти дуже незручного суперника, на чужому полі. В ситуації коли на полі було стільки молоді, одне очко – це непогано. Ми добре почали весняну частину і будемо старатися у наступних матчах активно набирати очки.