Ця бесіда 26-річного українського штангіста з кореспондентом «СЕ» відбулась у змішаній зоні ExCel Arena
- Ігор, дякую вам за гідний виступ ...
- Гідне? Не знаю, для кого воно гідне. Для мене - ні ...
- Так сильно засмучені?
- Не те слово. Перш за все тому, що не вийшов ривок, який вважається моєю сильною стороною. Ну, а невдача у поштовху вже стала наслідком. Я намагався з усіх сил впоратися з собою і вагою в перших двох підходах, а на якісну третю спробу сил вже не вистачило.
- Вболівавший за вас поруч зі мною Олексій Торохтій висловив припущення, що аж надто ви засмутилися після першої половини змагань.
- Льоша правий. З'явилося якесь незадоволення собою і всім, що відбувається. Я постарався прогнати ці думки, але позбавитися від них до кінця так і не вдалося.
- Тобто вся справа - не в техніці, а в психології?
- Зараз по гарячих слідах аналізувати що б то не було дуже складно. Я сповнений емоцій, і вони в основному негативні. Ось пройде небагато часу, сяду, подивлюся запис, розберуся, що до чого, і вирішу, що робити далі.
- І все ж: на що ви розраховували?По-моєму, було абсолютно очевидно, що наздогнати іранців і росіянина, враховуючи їх заявочні ваги було майже неможливо.
- Свою першу задачу на змаганнях кожен атлет формулює так: потрібно підняти свої кілограми, реалізувати свій потенціал. Ні для кого не секрет, що Іран на сьогоднішній день домінує не тільки в суперважкій вазі, але і у важкій атлетиці в загальному. Що ж до молодого росіянина Албегова, то я ніколи не змагався з ним раніше, але дуже сподіваюся, що з часом він теж складе конкуренцію Салімікордасі і Анушіравані. Я не знаю, як вони тренуються, але ваги, які вони піднімають, - з розряду фантастики.
- Ви сказали «свої кілограми». Які з них - ваші?
- На чемпіонаті України я підняв 205 кіло в ривку і 240 - у поштовху. На Олімпіаді ці результати треба було хоча б повторити.
- Але ви ж розумієте, що навколишній ваш антураж на першості країни і на Олімпійських іграх абсолютно різний.
- Нікого не хвилює, який тут антураж і яка обстановка. Є ти і штанга. Виходь і показуй, що можеш. Мені це не вдалося. Чесно кажучи, соромно ... Після тріумфу Торохтія моє шосте місце виглядає жалюгідно.
- При всій повазі до вашого товариша по команді, конкуренти у вас були різного рівня ...
- Торохтій - олімпійський чемпіон! А переможців не судять.
- Тим не менше, у вас в запасі ще є як мінімум один чотирирічний цикл ...
- Розумію, що він є. Але думати про майбутнє поки не хочеться. Потрібно відпочити, відійти від важкої атлетики, тому що останнім часом я відчуваю якийсь ступор в кілограмах. Потрібно все обміркувати - можливо, навіть змінити підготовку ...
- Згодні з тим, що у вашій категорії розквіт настає до тридцяти років?
- Загалом, так. Але щоб створювати конкуренцію, потрібно робити якісь висновки і, повторюся, корінним чином міняти методику своєї роботи.