Нещодавно у столиці Республіки Татарстан Казані завершився чемпіонат Європи з важкої атлетики. львівський штангіст Ігор Шимечко (один з кращих випускників Львівського державного університету фізичної культури, а нині - аспірант другого року навчання ЛДУФК) повертається до міста Лева із медаллю. Він завоював підсумкове друге місце у категорії понад 105 кг. У підсумку в Ігоря — 412 кг (195 кг — у ривку, 217 кг — у поштовху). Тріумфував на цих змаганнях у ваговій категорії зі сумою 419 кг (192 кг, 227 кг) росіянин Дмитро Лапіков. Про казанські змагання Ігор розповів кореспонеденту “Ратуші”.
— Ігорю, поділися враженнями про цей чемпіонат. Які його особливості?
— 50 % нашої збірної, зокрема, і я на цьому чемпіонаті перебували не у найкращій своїй формі. У всіх була якась епідемія травм, яка не дозволила нам набрати кращої форми. Щодо команди, то вона до цього чемпіонату підійшла у такому складі, який, мабуть, нині був найсильнішим. За великим рахунком, я не оцінюватиму виступ всієї команди, нехай цим займаються тренери збірної. Свою готовність оцінюю на 85 % від моєї найкращої форми. Є золота медаль у ривку, є срібна медаль — у сумі, а це — видається досить непоганим результатом. Однак, якщо говорити про сумарну кількість піднятих кілограмів, то це не є моїм найкращим результатом. На це є об’єктивна причина, у мене залишилися двоякі враження. Відтак, в принципі медаллю я задоволений, а от результат не з найкращих.
— Якби не травми, то можна було розраховувати на кращий результат?
— Звичайно, якби не травми, результат був би значно кращим. Наприклад, коли я ставав чемпіоном Європи, то показував результат 433 кг у сумі двоборства. Зараз же чемпіоном Європи у цій ваговій категорії став росіянин, який у сумі підняв 419 кг. Я ж свого часу піднімав більше. Тому, результат каже сам за себе.
— Кожен спортсмен мріє здобути Олімпійську ліцензію…
— Олімпійські ліцензії у нашому виді спорту виборюють за підсумками двох ліцензійних чемпіонатів світу. Тобто ці ліцензії є командними, а не іменними, на команду виборюється певна кількість ліцензій. За попереднім чемпіонатом світу ми маємо наразі п’ять ліцензій. Тобто очки, набрані на чемпіонатах світу, сумують, і вони дозволяють мати ту чи іншу кількість, власне, цих ліцензій. Загалом є шість можливих ліцензій. Тобто, якщо на цьому чемпіонаті світу, який проходитиме в листопаді, наша збірна покаже трішки кращий результат, тоді у нас з’явиться шанс поборотися і за максимальну кількість ліцензій. Тобто шість.
— Які традиційно-сильні конкуренти?
— Є сильний іранський важкоатлет, дуже потужно виглядають росіяни, також німецький важкоатлет Матіас Штейнер, до речі, Олімпійський чемпіон. Тобто є приблизно шість таких спортсменів, кожен із яких може “вистрілити” і показати свій найкращий результат. Відтак, основне, їдучи на чемпіонат світу, не треба боротися зі суперниками, а, передовсім, боротися зі собою, боротися зі штангою і своїми страхами та комплексами. Треба виступати і демонструвати хороший результат. Саме це й можна назвати професіоналізмом.
— А коли в Казані вперше виходив на поміст, хвилювання чи страх були присутніми?
— Після невдалого чемпіонату світу, де я отримав дуже низьку оцінку в ривку, в мені закралася деяка невпевненість у тому, що тоді трапилося. Звісно, в глибині душі був певний дискомфорт, який не дозволяв почувати себе на всі сто. Однак, виконавши першу спробу, яка стала вдалою, увесь дискомфорт відійшов. Тому такий невеличкий нюанс відпав, а далі все пішло так, як мало бути.