"Карпати" - "Сталь" 3:1. Рятівний досвід

Якщо сформувати головний принцип гри українських команд (від дітей до професіоналів), то він приблизно виглядатиме так: "не створи собі проблем". Ще дітям з перших кроків у футболі втовкмачується в голову – грай простіше, головне зберегти свої ворота сухими, а в атаці якийсь шанс підвернеться.

Поки виглядає так, що Егіше Мелікян зламав стереотип. Так, його "Сталь" в будь-який момент може посипатись, і не в останню чергу через не футбольні фактори. Але на старті сезону саме кам’янська команда – головна сенсація і прямий доказ того, що для того, аби привернути увагу, геть не потрібно мільйонні вливання чи запрошення цілої команди легіонерів.

Перед матчем з "Карпатами" багато говорилось про те, що для Серхіо Наварро та Даріо Друді настав момент істини – або вони перемагають та доводять своє право й надалі будувати команду у Львові, або Петро Димінський знову шукає кандидата на посаду головного тренера. Розуміючи ціну поєдинку та той факт, що досвід лише Артема Федецького та Ігоря Худоб’яка в рази вищий, ніж сумарний досвід усієї команди "Сталі", здавалось, шансів у кам’янців не буде.

"Карпати" дійсно з перших хвилин пішли великими силами вперед та навіть створили два потенційно небезпечні моменти біля воріт Пеньков. Але чи то брак індивідуальної майстерності, чи банальний збіг обставин призвів до того, що "Сталь" відкрила рахунок. Лобай на рівному місці не втримав рівновагу, чим одразу ж скористався Мисик. Мар’ян вискочив на побачення з Підківкою, однак був збитий голкіпером. Пенальті в стилі Антоніна Паньонки реалізував капітан "Сталі" Едгар Малакян.

Ось після цього моменту і аж до кінця першого тайму кам’янська команда, незважаючи на шалену спеку, радувала око своєю стрімкістю та сміливістю. Кузик, Мисик, Едгар Малакян, Тимчик при першій нагоді рвались до воріт Підківки і власне якби не Роман, шансів у львів’ян відігратись не було б. Особливо ефектними були епізоди, коли Мисик бив з лінії штрафного майданчика, а Малакян вибігав на побачення з воротарем з центру поля.

"Карпати" епізодам виглядали подавленими та все ж знайшли свій шанс для того, аби зрівняти рахунок. Артем Федецький розпочав атаку пасом на Мірошниченка, який через прихід гравця збірної України перемістився в півзахист, а Денис виконав точну передачу в штрафний майданчик на Худоб’яка. Ігор ударом в дотик пробив точно в кут. Перед самою перервою "Карпати" ще й вийти вперед могли, якби Дебелко зміг замкнути простріл від Худоб’яка. Проте форвард на мить раніше пробіг траєкторію м’яча.

Після перерви "Карпатам" вдалось суттєво додати в русі та перекрити супернику варіанти для розвитку власних контратак. Тривалий час територіальна перевага не давала абсолютно ніякого результату, проте на допомогу прийшов стандарт. Гор Малакян після помилки Михайличенка, який віддав невдалий поперечний пас, збив Чачуа перед штрафним майданчиком. Шансом скористався Олег Голодюк, який ідеальним ударом увігнав м’яч у верхній кут. До слова, досвідчений хавбек розпочинав матч на лаві для запасних, однак ще в першому таймі замінив Юрія Ткачука.

Через десять хвилин Голодюк ледь з героя не перетворився на антигероя. Олег пішов у грубий підкат проти Якиміва та заробив другу жовту картку. На щастя для "Карпат", Егіше Мелікян ще не навчив своїх підопічних якісно проводити позиційні атаки. "Сталь" звісно пішла вперед великими силами, тренер навіть випустив другого форварда замість захисника. Проте тієї ефектності та ефективності, яка була властива команді в першому таймі, і близько не було.

Більше того, "Карпати" ще й третій гол забили. Справедливості заради варто зауважити, що не без допомоги арбітра. Молодий Віктор Копієвський, який досить впевнено проводив свій перший поєдинок у вищому дивізіону, чомусь вирішив вказати на позначку після того, як Роман Дебелко впав після боротьби "плече в плече" з Гором Малакяном. Сам постраждалий, який переходив до "Карпат" саме зі "Сталі", впевнено виконав вирок. 3:1 – звільнення Серхіо Наварро поки відкладається.