Як знаємо, найбільший «дерибан» власності проходив за правління Віктора Януковича. Повсюди коїлося безкарне свавілля, аби тільки швидко на чужому нажитися: дехто здобував багатство рейдерським шляхом, а дехто з подачі влади все скуповував за копійки. Така ж «приватизація» панувала і щодо майна спортивних товариств. Найзаможнішим серед них, здається, було Всеукраїнське ФСТ «Колос» АПК України. Як один із заступників голови товариства на громадських засадах, а заодно — голова комісії з реформування його Центральної ради прикарпатець Михайло Вінтоняк нині вирішує і майнові питання організації. І не просто вирішує, а через суди відвойовує «загарбане».
- Пане Михайле, колись ваше товариство мало багато майна, яке, грубо кажучи, розікрали, тож чому саме тепер нагально постало питання про його повернення?
— Розуміючи, що державна підтримка громадських спортивних організацій фінансово може припинитися, почали шукати шляхи для наповнення бюджету нашої організації. Один з найреальніших — це отримання прибутку від ефективної діяльності навчально-спортивних баз і спорткомплексів.
- А їх нині є багато чи, можливо, було на балансі «Колоса»?
— Якщо мати на увазі бази, то потужних є вісім. На Закарпатті — термальний басейн, відомий не лише в Україні, а й за її межами, «Україна» — у Ворохті, «Скадовськ» — у місті Скадовську Херсонської області, бази — у Переяславі-Хмельницькому, Вишгороді, у Києві — «Боярка» і на Трухановому острові. Згідно зі статутом, ними має право розпоряджатися лише наше товариство.
- Має право, але, наскільки я зрозумів, не завжди. У тому числі — й спорткомплексами. Візьмімо хоча б «Олімп» в Івано-Франківську...
— Без дозволу нашої Центральної ради його свого часу незаконно передали у приватні руки. Ця ситуація тепер під увагою правоохоронних органів. і ми боротимемося до тих пір, доки «Олімп» нам не повернуть. Так було кілька років тому і з НСБ «Україна» у Ворохті. Як голові обласної «колосовської» організації мені довелося в судах відстоювати її повернення товариству.
- А як усе відбувалося?
— У 2010-му, з приходом Віктора Януковича до влади, до Ворохти прибули хлопці з Дніпропетровська. За їхніми словами, за дорученням президента й уряду. Мовляв, забиратимуть те, що погано лежить. Прибули з рішучими намірами, навіть з оформленою угодою. Відтак, за дорученням ЦР «Колос», мені вдалося виграти суди, і таким чином база залишилася в товаристві.
- Пане Михайле, чи важко вам було відстоювати деякі інші бази?
— Чимало мороки і багато нервів пішло на базу у Вишгороді, яка межувала з володіннями Віктора Януковича. Наше товариство зобов’язали віддати її приватній особі. Ретельно вивчивши це питання, на засіданні комісії ЦР я доповів, що нам недоцільно віддавати цю базу, бо вона може працювати і приносити нам прибутки. Згодом з боку протилежної сторони закрутилися підкилимні ігрища: вмовляння, залякування, погрози. Однак ми всі згуртувалися і на президії ЦР не проголосували за передачу комусь цього спортивного об’єкта.
Є багато питань і щодо інших баз. Термальний басейн в Береговому орендували люди, наближені до колишнього міністра сільського господарства Присяжнюка. Він їм приносив великі прибутки. Наразі ще беремо участь у важких судових засіданнях, проте база вже працює на наше товариство.
- Чому важко проходять суди?
— Через відсутність відповідної документації, котру знищували у процесі передачі бази. Тепер її поступово доводиться відновлювати. На Трухановому острові створені підприємства перепродували по кілька разів. і тут теж є проблеми з документацією. Базу «Тиса» в Ясенях Рахівського району без відома ЦР передали в чиїсь руки за сфальсифікованими ухвалами. У зв’язку з цим розпочали судовий процес. Перші суди ми програли. А ось касаційний і господарський суди знову повернули справу для подальшого дорозслідування. Хочеться вірити, що нам усе ж вдасться повернути своє майно.
Сподіваюся, що так буде і з «Бояркою». Там 11 га дуже дорогої землі, загалом велике багатство. За цим всім стоять дуже високопоставлені особи. Почалися судові процеси щодо самозахоплення бази та належної їй землі. Якщо тут зуміємо добитися справедливості та стосовно іншого нашого колишнього майна, то не проситимемо вже державної допомоги на розвиток сільського спорту. Навпаки, державі допомагатимемо.
- Ясна річ, перспективи, безумовно, є. А скільки на сьогодні всього майна товариство вже відвоювало?
— На відсотків двадцять... А решта — питання часу.
- Хто винен у такому «дерибані»?
— 50 років, від часу заснування «Колоса», ним керував Анатолій Усенко. Коли в незалежній Україні пішла дика приватизація, як голова товариства він здебільшого все розбазарював. Щось — собі, щось — комусь... Тоді він був досить впливовою людиною, отож що сказав, те й на місцях робили. Та й, врешті-решт, і без нього «державні приватизатори» задіювали різні шахрайські маніпуляції для відчуження майна. Наприклад, Усенко мені клявся, що в івано-Франківську «Олімп» забрали без відома ЦР «Колос». На підтвердження цього надав якийсь офіційний документ. Зрозуміло, все здійснювалося через судові інстанції. Скажімо, створювався борг і забиралося майно. В Україні всюди була така практика. Ще донедавна впливові люди, щоб чимось заволодіти, в низах нікого не питали. Натиснули, підкупили і... забрали.
- Ми досі вели розмову про навчально-спортивні бази всеукраїнського значення, а як із «колосівським» майном у регіонах? Теж таким чином його відчужували?
— Звичайно. Однак якщо в багатьох областях майже все розбазарили, то на балансі нашого «Колоса» ще є потужна інфраструктура. Це стадіони і спорткомплекси в Снятинському, Коломийському, Косівському районах, у Галичі, Городенці, Тлумачі. На жаль, давно втрачено навчально-тренувальні бази у Верховині, Косові, стадіон в Рожнятові. Безумовно, з приходом нової влади боротимемося за їх повернення. і дуже сподіваюся, що надалі не повторюватимуться незаконні дії, а все робитиметься згідно з чинним статутом нашого товариства, де все розписано: це — дозволено, а це — ні. Втім, так повинно бути у всіх сферах життя.