Нинішній рік досить вдало складається для перспективного червоноградського тенісиста, 16-річного Костянтина Дроботея. От і місяць тому він успішно виступив на чемпіонаті України серед юнаків віком до 16 років у Сімферополі, зайнявши третє місце в «одиночці» і перше місце в парі – з Олегом Довганем із Коломиї. Нині Костя тренується у Львові. Після одного з тренувань він дав ексклюзивне інтерв’ю газеті «Вісник».
- Почав займатись тенісом у 8 років, - розпочав розповідь тенісист. - Мій перший тренер – Ігор Іванович Кантор з Червонограда. Потім з 11 до 14 років тренувався в Аліси Вікторівни Григор’євої зі Львова. Після цього рік мене тренував Іван Саболта з Червонограда. А зараз мене тренує Віра Іванівна Яремкевич зі Львова.
- Теніс одразу обрав?
- Ні. До 11-ти років також займався карате. Але врешті таки обрав теніс.
- Сам зробив вибір чи допомогли?
- Мій тренер з карате поїхав на заробітки в Ізраїль. Не було в кого займатись. Тому вирішив повністю зосередитись на тенісі. Цей вид спорту мені завжди подобався і подобається сьогодні.
- Пригадай свої перші змагання.
- Мені було 9 років. Змагання відбувались в Червонограді на кортах в дитячому містечку. Я їх виграв. А в 10 років взяв участь у своїх перших всеукраїнських змаганнях. Виступив не дуже добре - програв за вхід у вісімку. Пізніше я став наполегливіше тренуватись і в 11 років у Хмельницькому зайняв третє місце на всеукраїнських змаганнях. Потім поїхав у Крим на два європейських турніри. На першому програв за вхід у півфінал, а на другому – за вхід у чвертьфінал.
- Коли зрозумів, що теніс – не просто дитяча розвага, а серйозна справа, можливо, справа всього життя?
- В 14 років. Кожен день тренувався тоді по 3-4-годинні. А зараз тренуюсь вже 4-5 годин в день. Якщо є більше часу, то і більше тренуюсь.
- Перші міжнародні змагання пам’ятаєш?
- Аякже. Коли мені було 15 років виступив у Києві на турнірі «Антей Кап» серед юнаків віком до 16 років. Було 64 учасники. Я пройшов кваліфікацію і перше коло в основній сітці. В другому колі потрапив на першого сіяного і програв. Тоді я заробив свої перші європейські очки. Пізніше зіграв ще на одному турнірі. Там також пройшов кваліфікацію, одне коло в основній сітці. Тоді програв другому сіяному. Не щастило з сіткою. Після цього зіграв на трьох всеукраїнських турнірах І категорії – в Харкові, Львові і Євпаторії. У всіх здобув перемоги і став другий в Україні - в рейтингу серед юнаків до 16 років. Потім поїхав на чемпіонат України. Програв за вхід у півфінал, а в парі посів друге місце. Після цього чемпіонату я став першим в Україні до 16 років. Це було ще торік.
- Зараз тобі вже 16 років…
- Це мій останній рік в залік до 16 років. Але я також виступаю і в турнірах і серед 18-річних. Зараз я другий у рейтингу до 16 років. Перший – Юрій Кривий з Донецька. Він тренується в тенісному клубі, в нього є контракт, кращі умови тренувань. Один раз ним зустрічався, програв – 3:6, 3:6.
- Будучи другим в рейтингу, мабуть є членом збірної України у своєму віці?
- Ні, я не попав у збірну. В нас немає офіційного положення, згідно з яким беруть у збірну України до 16 років. За українським рейтингом я мав потрапити у збірну. За європейським також – я був третім номером. Взагалі я мав бути у збірній, оскільки виграв у збірника України. Але на літній чемпіонат Європи в Москву взяли саме його.
- В рейтингу до 18 років які місця займаєш?
- В Україні на 11-ому. Досить хороший результат, адже мені ще 2,5 роки можна грати в цій віковій категорії.
В Європі у рейтингу до 16 років я зараз 120-й із 2,5 тисячі спортсменів. До 18 років у світі я 1400-й, але я зіграв лише в одному турнірі, який був порахований у цей рейтинг. Планую цього річ грати в турнірах до 18 років і набирати очки.
- Де зараз тренуєшся більше – у Червонограді чи Львові?
- Останні півроку тренуюсь тільки у Львові. В Червонограді немає з ким тренуватись, в мене вищий рівень. Тому доводиться щодня їздити до Львова.
Коли було навчання в школі, то тренувався в понеділок, середу, п’ятницю і суботу в Львові. У вівторок і четвер в Червонограді трошки грав. А зараз влітку, коли канікули, щодня їжджу до Львова. Тільки в неділю відпочиваю. В суботу як коли – якщо втомлений, то відпочиваю, якщо ні – їду до Львова. Деколи їжджу на маршрутці, але частіше мене возять на автомобілі з татової роботи.
- Цього року у скількох змаганнях взяв участь?
- В 12-ти. Три з них відбулися зимою. Два турніри відбулись під Києвом, виграв їх. Потім поїхав в Трускавець на турнір до 16 років, також виграв. Пам’ятний турнір в Білорусі, в Пінську. Це був мій перший міжнародний турнір цього року. Пройшов там коло в основній сітці і за вхід у вісімку програв другому сіяному в трьох сетах. Матч був рівний, в останньому сеті я програв - 4:6. Зразу після цього був в Києві європейський турнір «Антей Кап». Я програв за вхід у півфінал, а в парі – за вхід у фінал. З Києва я поїхав у Сімферополь на міжнародний турнір. Зайняв там друге місце в одиночці. За вхід у фінал я виграв у збірника України Пилипа Кікерчині з Запоріжжя, набрав багато очок. Це був найбажаніший виграш за цей рік і один з найуспішніших моїх турнірів.
- Знаю, ти є кандидатом в майстри спорту…
- Точно. А 24 вересня у Львові стартує дорослий чемпіонат України. Надіюся добре зіграти і виконати норматив майстра спорту. Для цього треба потрапити у півфінал в одиночці.
- Це реально?
- Це не є тяжко. Я грав в Луганську на літньому чемпіонаті України до 18 років. В парі ми дійшли до півфіналу. За вхід у фінал ми програли 5:7, 4:6. А якби ми ввійшли у фінал, я би вже був майстром спорту.
- Як тобі 16-річному грати проти дорослих? Відчувається, що вони фізично, функціонально сильніші?
- Деколи відчувається.
- А в плані психології не складно грати проти дорослих?
- Деколи з дорослими легше грати, бо ти знаєш, що суперник старший, фаворит… І ти просто граєш спокійний, на куражі. Результат не тисне.
- Які призи на турнірах, в яких ти береш участь?
- Грошових призів на турнірах до 18 років немає. Гроші починають давати тільки в дорослих турнірах. Тому доводиться колекціонувати кубки, медалі, грамоти. Вдома ціла стінка є з моїх трофеїв.
- Теніс – витратний вид спорту?
- Так. Добре, що батько має змогу фінансувати мої заняття тенісом, виїзди на турніри. Федерація тенісу України, на жаль, зовсім нічого не фінансує. Все за свої кошти. Принагідно хочу подякувати батькові. Він мене підтримує і морально, і фінансово. Вірить в мене, підказує.
- В тебе є кумири в світовому тенісі, на кого ти рівняєшся?
- Як тенісист, гравець мені подобається Рафаель Надаль, його стиль гри, його фізична форма, наскільки він сильний, як він працює ногами на корті, кручення… А як людина мені подобається Роджер Федерер. Він більш впевнений, спокійніший, ніж Надаль, стабільніший. Я більше на Федерера рівняюсь, ніж на Надаля.
- Як вдається поєднувати навчання і тренування, виступи на змаганнях? Вчишся за індивідуальним графіком?
- Ні, як всі діти, ходжу в школу, встигаю і там, і там. Закінчив 9 клас на відмінно. Наприклад, коли в нас школа до 16-ї, приїжджаю, за 15 хвилин обідаю, сідаю і їду до Львова. З 18-ї починаю тренуватись. Ввечері приїжджаю, годинку-півтора роблю уроки і лягаю спати. В будні дні вільного часу майже нема. Я вже звик до такого ритму, це не складно. Влітку, коли в мене є пару годин вільного часу, я не знаю, що з ними робити. Настільки звик, що завжди зайнятий, що просто стає скучно.
- А взагалі як проводиш вільний час, коли він випадає?
- Люблю кататись на ровері. Подобається швидко їздити. В день в середньому годину на ровері їжджу. На жаль, в Червонограді немає велосипедних доріжок. Доводиться їздити або по дорозі, або по тротуару.
- Ти немало країн відвідав. Яка найбільше сподобалась?
- Австрія. Гори Альпи надзвичайно красиві. Там на лижах катаюсь. Кожної зими на канікули туди їжджу. Краєвиди дуже подобаються, люди приємні. Там термальні води є, в басейнах можна купатись. Словом гарна країна, високий рівень життя.
- На змагання сам їздиш чи з кимось?
- Сам. З 15 років почав їздити сам. Звик вже. Сам квитки на поїзд беру, за квартири домовляюсь, таксі. Коли щось не вдається, телефоную знайомим друзям, прошу допомоги. Тато допомагає, якщо в якомусь місті в нього є знайомі. Наразі надзвичайних ситуацій не було, все було більш-менш нормально.
- У своєму віці ти набагато більш самостійний, ніж твої ровесники?
- Думаю, так.
- Як тебе однокласники сприймають?
- Нормально. Я разом з ними, а не сам по собі. В нас нормальна компанія. Я дружу з однокласниками. Так само маю багато друзів в Червонограді, які мене підтримують, радіють моїм перемогам, вітають, коли я виграю.
- Які плани на цей рік?
- Планую в листопаді поїхати на дорослий турнір з призовим фондом 10 тисяч доларів. Хочу попробувати, який там рівень, набрати перші «дорослі» очки.
- А глобальні цілі в тенісі які в тебе?
- Надіюсь ввійти в ТОП-50 світу, заробляти гроші, тренуватись, займатись справою, яка тобі подобається. Але для цього ще треба багато працювати, тренуватись.
Василь ТАНКЕВИЧ, "Галичина спортивна"
Фоторепортаж тут