Львівська борчиня Марія Стадник тріумфувала на Європейських іграх у Баку: вона була найсильнішою у вазі до 48 кілограм.
У фіналі М. Стадник здобула впевнену перемогу над представницею Болгарії Ельцею Янковою, яка не змогла чинити гідного опору. Сутичка завершилася достроково з рахунком 12: 1. Марія Стадник викликала бурхливі овації серед глядачів, святкуючи перемогу з національним прапором країни і на плечах тренера збірної. На жаль, у руках Стадник був прапор не України, а Азербайджану, який вона представляє від 2007 року.
Львів’янка виграла медаль для Азербайджану не вперше, вона вже здобула дві олімпійські нагороди, титули чемпіонки Європи і світу. Ну а в Баку-2015 Марія лише підтвердила, що є найсильнішою борчинею континенту. Не дивно, що азербайджанські ЗМІ називають Стадник «живою легендою їхньої збірної».
Про виступ у Баку і не тільки відразу після повернення до Львова Марія Стадник розповіла журналістові.
— Маріє, найперше прошу розказати про організацію перших Європейських ігор.
— Усе було організовано на дуже високому рівні. На змаганнях була просто неймовірна атмосфера. Загалом усе було схоже на організацію Олімпійських ігор, єдине — було менше учасників. Навіть збудували олімпійське селище для спортсменів та їхніх тренерів. А зал, де проводили змагання з вільної боротьби, був навіть кращим, ніж на Олімпіаді. Місцеві глядачі дуже гарно підтримували своїх спортсменів, тому мені сподобалася атмосфера.
— Своїм виступом на задоволені?
— Так, гріх жалітися. Усе що хотіла, того й досягла.
— Під час турніру спілкувалися із колегами з української команди?
— Так, ми жили в олімпійському селищі і часто бачилися з нашими борцями. У збірній України є багато моїх подруг, та ж Таня Лавренчук, яка здобула «срібло», Тетяна Кіт, Лілія Горішна. У Львові ми тренуємося в одному залі, тому завжди підтримуємо дружні стосунки.
— Коли доводиться змагатися з українками, відчуваєте особливі емоції?
— Ні, не особливі… Мені ж доводиться часто виступати проти сестри мого чоловіка, яка виступає за Англію (колишня українська борчиня Яна Стадник, яка нині виступає за Англію під прізвищем Раттіган. Кілька років тому Яна переїхала у Великобританію, де вийшла заміж за борця Леона Раттігана. — «Газета»). Коли виходиш на килим, думаєш тільки про перемогу, а не про суперницю.
— З Яною у вас через спортивні змагання не виникає суперечок удома?
— (Сміється) Ні, ніколи суперечок не було, у нас нормальні, приязні стосунки. Килим — це килим, це — наша робота, й жодних образ ми не маємо одна до одної.
— Ніколи не шкодували, що вступаєте за Азербайджан?
— Усе що робиться, робиться на краще. Тому не шкодую про своє рішення. Звісно, спершу було прикро, що я стала не потрібною у себе на Батьківщині. Але я змирилася, і з часом з’явилася думка, що, можливо, й добре, що все так сталося. В Азербайджані я досягла результатів, а в Україні ще не відомо, як усе склалося б. Імовірно, й не було б такої спортсменки, як Марія Стадник.
— А що могло завадити успіху в Україні?
— У нас ставку робили на досвідчених спортсменів. Мені казали: «Зачекай, ти молода, настане ще твій час». І якби я чекала, то вже давно закинула б спорт.
— У збірній вашою конкуренткою була Ірина Мерлені?
— Так. Вона завершила кар’єру після Ігор у Лондоні.
— Скільки часу проводите в Азербайджані?
— Мені дають поблажку, оскільки маю двох дітей. Наставники мені дозволяють більше часу проводити вдома.
— Тобто, Ви приїжджаєте тільки на змагання?
— Не зовсім. Буває, що в Азербайджані проводжу тренувальні збори. Але намагаюся більше часу бути в Україні, біля дітей. Часто перебуваю у таборі збірної Азербайджану. Наші тренувальні збори відбуваються у різних країнах: Болгарії, Білорусії, Україні. Часто подорожуємо.
— Вам доводилося бувати тільки в Баку чи й в інших містах Азербайджану?
— Бувала в різних містах, але недовго, проїздом.
— Це правда, що в Баку навколо багатство й розкіш, а в інших містах Азербайджану — злидні?
— Ні, не правда. Баку й справді дуже гарне місто, й воно відрізняється від інших міст. Так у всіх країнах заведено, що столиця вирізняється. В Азербайджані не бракує гарних міст. Так, вони за масштабами поступаються Баку, але злиднів там немає… Баку за останні роки дуже розбудували, тому на його тлі, можливо, інші міста виглядають простенькими.
— У Баку у Вашому виді спорту розігрувалися олімпійські ліцензії?
— Ні. Ліцензії на Ігри розігруватимуть у вересні в Лас-Вегасі на чемпіонаті світу.
— В Америці доводилося виступати? Там боротьба популярна?
— У США ще ніколи не виступала. Однак наш вид спорту дуже популярний і в Америці, навіть в школах його викладають.
Розмовляв Ігор Муц
Довідка
Марія Стадник (народилася 3 червня 1988 року) українська та азербайджанська борчиня вільного стилю, дворазова олімпійська призерка, призерка та чемпіонка світу, чотириразова чемпіонка Європи. У складі збірної України була чемпіонкою світу 2005 року серед юніорів. 2006-го Марія Стадник, виступаючи за Україну, виграла чемпіонат Європи в Москві, але її дискваліфікували за допінг. 2007-го дискваліфікацію зняли, але наставники їй сказали, що перший номер збірної України в олімпійському циклі — Ірина Мерлені. Марії було відмовлено навіть у шансі увійти в олімпійську команду, тому вона прийняла пропозицію Азербайджану. Врешті на Олімпіаді-2008 Марія Стадник з Іриною Мерлені стали бронзовими призерами, стояли на одній сходинці п'єдесталу пошани. На Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні Стадник нарешті зустрілася з Мерлені у півфіналі, здолала її та вийшла у фінал. У фіналі Марія Стадник поступилася японці Хітомі Обара.