Коли цьогоріч депутатами тернопільської обласної ради приймалася обласна програма розвитку футболу, багато спеціалістів говорили, що на Тернопільщині якісно зросте підготовка молодих футболістів, адже планувалося відкрити інтернатні групи для найобдарованіших футболістів. На ці цілі закладалися гроші в обласному бюджеті, однак з тих пір пройшло понад півроку, а справа в цьому питанні так і не зрушилася. Тим часом з року в рік тернопільських футбольних вундеркіндів з’являється все менше й менше, і можна порахувати на полях, скількома тернополянами зацікавились відомі українські футбольні клуби.
Поставивши собі за ціль дослідити, наскільки ефективно у нашій області працюють футбольні школи, де азам навчають дітей та юнаків, дійшов до висновку: добре, що такі є, адже більшість з них ледь зводять кінці з кінцями. Відповідно про ефективність роботи шкіл, а заодно і тренерів, які там працюють, нині варто говорити в останню чергу. Найбільше залучає молодь до футболу тернопільська ДЮСШ, де з понад півтисячею дітей займаються 12 тренерів. Водночас на її фінансування виділяються мізерні кошти. Скажімо, якщо в 2009 році на її фінансування з Тернопільського міського бюджету було виділено 105 тис. грн., то на 2010 рік – 49 тис. грн. Відповідно маємо, що школа, яка довгі роки захищає честь області у всеукраїнській дитячо-юнацькій лізі (ДЮФЛ), лише в останніх турах домоглася збереження місця у вищій лізі. А якщо говорити про її вихованців за останніх 3-4 роки, то вони здебільшого цікавлять від безвиході лише тернопільську “Ниву” (В. Скакун, Д. Андрієшин, В. Городецький, А. Гринченко, Є, В. Анохін, А. Семків, Д. Грисюк, А. Ключик, М. Сліпий, В. Тригуба) та обласні команди, де, скажімо, грає нині В. Плішка (“Агро-Збруч” Підволочиськ).
Більш плідною є робота тренерів ФК “Тернопіль” та “Педліцею” (нині – ЗОШ №13) Василя Івегеша та Анатолія Назаренка, яким вдалося об’єднати ці дві футбольні структури в одну. Їхні вихованці є лідерами обласного чемпіонату серед дорослих команд, вони є чемпіонами і бронзовими призерами першості Європи серед студентів та учасники фінальної пульки аматорського чемпіонату України. До того ж за останній рік їхніми вихованцями зацікавилися клуби Прем’єр-ліги – І. Пердутою (“Ворскла” Полтава), Р. Годовании (“Волинь” Луцьк), І. Мединським (“Динамо” Київ). І нехай вони ще не виступають в основних складах цих команд, та приємно, що і там грають наші. Натомість склалася парадоксальна ситуація – лідер тернопільського футболу не співпрацює з головною командою області – тернопільською “Нивою”, і якщо раніше з ФК “Тернопіль” регулярно переходили футболісти до “Ниви”, то нині там грає лише один екс-муніципал Руслан Мазур. Чи рівноцінна віддача тренерів ФК “Тернопіль”, якщо порівнювати з клубним бюджетом (2009 рік – 225 тис. грн., 2010 рік – 320 тис. грн.), але те, що вони працюють продуктивно, він них не забереш.
Фактично мізерну підтримку отримує громадська організація ФК «Соколята».
– Нас підтримували, – зазначає тренер Василь Матвійків, – лише управління освіти (керівник Остапчук О. М.), педагогічний колектив ЗОШ № 27 (директор Вовк Я.Й.) і в міру можливості начальник відділу спорту міськради І. Підгайний. У клубі займались вихованці обласних ДЮСШ: з Теребовлі – брати Ігор та Влад Сороцькі й С. Самець; зі Зборова - І. Курило, А. Сухецький, О. Василишин, В. Дяків; з Підгайців - С. Цяпа; з Монастириська – М. Трухан; зі Збаража – О. Городовий. Інші хлопці – Тернополя. Це М. Гнатишин, А. Слотюк, В. Пришнівський, В. Лема, А. Оболончик, О. Мдинарадзе. Я назвав лише тих, хто ще займається футболом, і вважаю, що при правильному відношенні до себе і до навчальних тренувань мають можливість ще довго грати в досить непоганих командах.
Василь Олександрович зі своїми вихованцями займався не як решта тренерів, а велику увагу, серед іншого, приділяв закордонним поїздкам.
– Вважаю, що шлях був правильний, водночас нам трохи не повезло. По-перше, змінилося європейське законодавство і до 18 років за кордон виїхати на роботу (а футбол – це дуже важка праця) майже не можливо. По-друге, кілька футболістів “Соколят” за кордоном, які, на жаль, виявились морально не готовими до хорошого життя, зарано розслабились. Між тим, лише травма на тренуванні не дала можливості одному з наших футболістів поїхати на перегляд в Італію (ФК «Фіорентина»). Разом з тим, ще є час, це все-таки ще діти, яким по 17-18 років. І якщо вони будуть працювати над собою, то гратимуть у сильних командах і будуть заробляти непогані гроші.
Як зазначив пан Василь, при правильній організації роботи для таких структур, як “Соколята”, в місяць потрібно12-15 тисяч гривень. Поділився Василь Матвійків своїм баченням щодо стану справ у дитячо-юнацькому футболі області та футболі загалом.
– Попереднє керівництво міста, – зазначає тренер “Соколят”, – окрім ФК «Тернопіль», нічого не бачило. Це і виділення максимальної кількості бюджетних грошей (обмежуючи інші види спорту) для цієї команди, це і їхні привілеї щодо проведення ігор на центральному стадіоні міста, це і спортивна форма, інвентар тощо. Варто задуматись, яка бомба закладена під СДЮШОР з футболу. Чому ніхто в Р. Заставного не запитає, що дало для тернопільського футболу виведення футбольної школи з системи освіти? Доброго нічого, а в діяльність школи заклали проблеми. Вивівши школу із системи освіти, перевівши під контроль відділу сім’ї молоді та спорту, вони дали право керівникам шкіл вимагати оплату за заняття у спортивних залах та стадіонах шкіл. Поки що такого нема, але факт є фактом. Але це робилося з однією метою – контроль за футболом. Мені симпатизує робота, яку проводять тренери ФК «Тернопіль». Вини фактично живуть футболом, але якщо дивитися з позиції керівництва міста, все-таки бренд Тернополя – це «Нива». Це традиції. «Нива» мало чимало великих сторінок, і навіть те, що зараз команда без грошей, фактично без жодного більш-менш досвідченого футболіста збирала на свої матчі тисячі глядачів, а ФК «Тернопіль» в основному знайомих і родичів, повинно було заставити керівників міського футболу задуматись, чи раціонально використовуються бюджетні кошти. Я надіюсь, що нова влада все ж удосконалить і довершить роботу, яку почав А. Кучеренко, успішно поховав Б. Левків і “приватизував” Р. Заставний. Повинна бути відновлена піраміда, де в основі масовий футбол, СДЮШОР з футболу, обласний юнацький футбол. Над ними ФК “Тернопіль”, по можливості ще 2-3 команди, де 17-19 річні юнаки змогли пройти перехідний період і заграти у “великий” футбол, а вершина – «Нива». Що цікаво, якщо правильно і грамотно організувати весь процес, то така структура через 5-6 років не лише себе окупить, а й поповнить бюджет міста. А те, що в Україні буде проходити Євро-2012, цей процес лише прискорить.
Ледь жевріє дитячий футбол на периферії. Якщо донедавна в Копичинцях місцева “Надія”, яку спонсорував відомий меценат Тимчишин, могла скласти конкуренцію навіть командам з обласного центру, то сьогодні там дитячий футбол, м’яко кажучи, переживає не кращі часи. Звичайно, тамтешні тренери виконують велику і важку роботу, але їм дуже важко. Раніше це була приватна школа, однак коли людина (мається на увазі Тимчишин) робила добру справу, контролюючими органами це сприймалося як відмивання на футболі грошей. Відповідно перевірки позначились як на його бізнесі, так і на допомозі дитячому футболу. Внаслідок чого діти не мали змоги як слід харчуватися, тренуватися, і все дійшло до того, що команда останній рік відмовилась від участі у всеукраїнській ДЮФЛ. А були часи, коли вона їздила навіть на міжнародні турніри і перемагала у Франції. Зараз руку допомоги цій школі протягнуло ФСТ “Колос”, але, як кажуть тамтешні тренери, те, що було, і те, що ми маємо в Копичинцях сьогодні, дві великі різниці. Ще донедавна молоді футболісти “Надії” грали з найсильнішими однолітками Західної України, то нині лише беруть участь в обласній дитячо-юнацькій футбольній лізі.
Натомість за кращих часів у копичинецьких тренерів був хороших результат щодо випускників. Так, практично всі вихованці 1988-90 р. н. грають сьогодні у чемпіонаті Тернопільської області за “Марспирт” з Марилівки (Чортківський район), а три з них попробували пороху майстрівських команд – П. Сокіл (“Волинь” Луцьк, “Нива” Тернопіль), О. Крохмалюк (“Енергетик” Бурштин), Р. Клак (“Нива” Тернопіль).
Була непогана дитяча школа у Бережанах. Однак команда “Інтер-гол” вже кілька років не грає на “Україну”. Хоча на початках все складалося якнайкраще, під інтернатну групу було виділено державне фінансування, але нині сталося так, що команди не стало. І це збіглося з часом, коли від великого футболу відійшов ректор Бережанського агроінституту Василь Павліський. Натомість залишилися вихованці “Інтер-голу”. Найвідоміші з них – Віталій Буняк та Сергій Клюшніченко пробувалися у бурштинському “Енергетику”.
У цьому році дебютувала по двох вікових групах (U-15 та U-17) в ДЮФЛ України команда зі Збаража – ДЮСШ. Основу команди формують хлопці зі спецкласу однієї зі збаразьких шкіл. Про вихованців її поки що рано говорити, однак приємно, що в такий складних час знаходяться люди, які зацікавлені, щоб молоді збаразькі хлопці виступали на всеукраїнському рівні – Хмельницький, Вінниця, Луцьк, Рівне…
Наразі всі футбольні школи області роз’єднані, а відповідно головна команда краю – тернопільська “Нива” не може отримати найсильніших футболістів до своїх лав. І так триватиме доти, поки чиновники у владних кабінетах не зрозуміють, що обласний футбол потрібно об’єднувати, а не роз’єднувати.