Екс-гравець «Карпат», нині – гравець ФК «Мінай» Михайло Кополовець у програмі «Моя гра» розповів ведучій Аллі Бублій про німецький етап своєї кар’єри.
-В Німеччини ти грошей заробив (у 2015-2016-их рр. футболіст виступав за ФК «Айнтрахт» зРудольштадта – прим. авт.)?
-Так. Але я така людина, що, якщо я багато заробляю, я багато витрачаю – і в Німеччині багато витрачав. На що? Їздив, наприклад, в Мюнхен, а тільки на пальне треба 150 євро. Поїхав в Дрезден, в галерею якусь… Мені сказали, що картини там дуже гарні, ледь не такі, як в Парижі в Луврі. Наприклад, «Секстинська Мадонна».
У мене взагалі було турне по Німеччині, я об’їздив 6 міст: Кельн, Дюсселюдорф… Там зустрічався с Женею Коноплянкою.
-Що розповідав Євген?
-Йому все подобалося. Єдине, що трошечки клімат був недовподоби. В Іспанії трошечки клімат м’якший, тепліший, а в Німеччині – постійний морок, холодно, дощ, сніг, я на своїй шкурі це відчув.
-Це слова Коноплянки чи твої?
-Це мої слова, а він казав по-іншому – м’якше: що клімат йому не підходить, холодно там.
-А ти з ним дружиш?
-Так. Може, ми не такі друзі, як з Васею Кобіним, але дружимо. З ним ми виросли практично разом.
-В чому секрет футбольного довголіття Кобіна?
-Він себе добре зберіг в «Шахтарі» (посміхається), він багато матчів не грав. В нього ще є міць. Я трошечки більше десь себе вимотав.
Він шикарний футболіст, він це доводив не раз, коли поїхав до «Металісту». Навіть згадайте один гол, який він забив – бісіклету. Забити такой гол, на такому рівні, ще й настільки красиво…
-Чим запам’ятався Михайло Кополовець?
-Може, голом «Боруссії» Дортмунд. Якби не цей гол, я б, мабуть, у Німеччині не грав. Це, мабуть, була якась візитна картка. Я туди їхав, їм показали гол, вони одразу – беремо! Вони мене перевіряли, думали – якогось кота в мішку привезуть, але потім я приїхав і забив два м’ячі в першій грі.
-Як тебе перевіряли?
-Я проходив схожі тести, як сьогодні в американському футболі (Алла Бублій влаштувала для гравця – тренування з гравцями в американський футбол – прим. авт.). Я їх питав: «Ваші футболісти пройдуть те, що ви мені зараз дали?». Я на одному коліні присідав, на другому, я скрипів, тріщав. Це 5-а Ліга Німеччини! Я здаю ці тести і говорю: «Давайте я вам ще кров з пальця здам».
-Чому ти обрав 5-у німецьку лігу?
-Тому що туди запрошували. Щоб ви зрозуміли, за місяць у мене був варіант з «Карл Цейсом» - це вже регіональна ліга. Ми з ними грали, і я забив їм гол. І вони почали тоді за мною слідкувати, два тижні дивилися, але сказали, що у них омолодження складу. Я їм забив гол, відвозив буквально їх нападників, захисників. Але сказали, що мені вже 33, а їм був потрібен молодий футболіст.
Було б мені тридцять років, я б сам їздив, дивився, рекомендував себе, поїхав би в ту ж Турцію, там купа команд. Але в мене немає якогось стимулу.
-Чого ти не залишився в Німеччині?
-Мені не підійшла Німеччина по всіх параметрах. У мене були якась депресії, я не говорю німецькою, це теж бар‘єр…
-Але ж ти вчиш німецьку?
-Ну як вчив – пару слів некрасивих вивчив.
У мене були проблеми з якимись футболістами. Якийсь воротар мені говорить, що треба туди-то бігти – в Оберлізі! Мені, гравцю, який пограв у Вищій лізі України... Раз, другий раз, третій… І ти розумієш, що не можеш йому нічого сказати. І я сказав нашому репетитору, хай мені випише німецькі нецензурні слова. Я прийняв рішення, що мені потрібно пару слів вивчити, щоб пояснити йому: твоє місце у воротах, стій там. Я йому пару раз сказав, і на тому завершився наш конфлікт. Я вивчив ті слова добре – з акцентом. Я йому сленгом сказав, що він має робити – і все.
Взагалі з репетитором у нас була домовленість: я йому носив коньяк, а він казав, що я добре говорю німецькою.
-Закарпатський?
-Так, а навіщо мені інший? Приніс йому пару пляшечок, блок сигарет… В Німеччині дуже дорогі сигарети, вісім євро. Блок сигарет, пара пляшок коньяку – і він був найщасливішою людиною.
Коли я їхав, він мені сказав: «Таких футболістів, як ти, Міша, вже ніколи не буде».
Йому 70 років було, за національністю він німець.
-Пиво навчився пити?
-Чесно – ніколи пиво не пив, а потім думаю – бути в Німеччини, жити тут і не пити німецьке пиво – це гріх. Я перепробував дуже багато. Я не напивався там, але бокальчик міг випити.
Кухня? А яка є німецька кухня? Її немає як такої. Пиво, ребра, капуста – і все. Моя дівчина мені варила страви закарпатської, української кухні. Вона хотіла зробити кухню максимально комфортною, щоб я не відчував, що я десь в Німеччині.
-Продукти возив з України?
-Возив гречку, макарони, рис. Крупи. Там все інше. Я сметану там не міг знайти, бо в них якісь вершки, якийсь кефір… Все інакше.
Тому наші люди, дівчата, набагато красивіші, бо в нас харчування в тисячу раз краще, ніж там. Чесно скажу.