Мирон Маркевич на хвилі політичної ситуації в Україні в черговий раз озвучив свою громадянську позицію.
- Ви були й залишаєтеся одним з тих небагатьох представників українського спортивного естеблішменту, хто не цурається висловлювати свою політичну позицію.
- Я українець до мозку кісток. Україна для мене – то найголовніше, що може бути. Я ж більше пропрацював на сході, ніж на заході. Всі ми однакові. Просто на сході розмовною зазвичай є російська. Однак я всюди говорив українською і мені за це не дорікав ніхто. Та й взагалі я на свою адресу не чув кривого слова ні в Кривому Розі, ні в Запоріжжі, ні в Харкові, ні в Дніпропетровську. Дійшов до висновку, що на сході мені працювати трохи легше. Бо там дуже хороші, відкриті люди. Та вся Україна така. Найбільше ж тішить те, що зараз ми стали такою нацією, якої вже не візьме ніхто.
- Особливо помітними є зміни в національній свідомості серед жителів Дніпропетровська...
- Якщо чесно, то для мене це теж трохи несподівано. Гадаю, дуже сильним ходом з боку керівництва держави було призначення на посаду голови Дніпропетровської облдержадніністрації Коломойського. Вони зі своєю командою змінили світогляд людей. Основне своє завдання Ігор Валерійович, на мій погляд, виконав.
Люди в Дніпропетровську справді інші. Та не лише там. У нас інша держава. Відчуваю це всюди, куди б не приїхав. А що робилося у Києві, коли ми грали з "Наполі"? Люди поз’їжджалися з усієї України, потім тисячами з усіх куточків нашої держави їхали, щоб підтримати нас у Варшаві. Ми дійсно стали нацією. Попередніх 23 роки ми спали. Усім було комфортно, думали, що якось пронесе. Не пронесло. Зараз усе по-іншому. Я зі свого боку як можу так якусь частинку в нашу спільну боротьбу вкладаю. Вірю, що ця війна закінчиться якомога швидше. Там гинуть наші найкращі хлопці. Ось що страшно. Про час, коли ця війна закінчиться і більше ніхто не буде до нас пхати свого носа, мрію більше, ніж про будь-які перемоги.