Ще з радянських часів “карпати”, як представних футболу із Західної України, а надто із Галичини стояли особняком. Багато гравців цієї команди спілкувалися поміж собою українською мовою. А успіх, який “Карпати” досягли 1969 року на віки ввійшов в історію радянського та українського футболу. Ще б пак, “карпатівці” стали єдиною з-поміж радянських команд, які здобули Кубок СРСР виступаючи не у вищій лізі. Пригадувати перипетії далекого 1969 року фінального герцю проти вищолігова ростовського СКА зараз не будемо. А зупинимося на теперішньому та заглянемо трішки у майбутнє.
Отож, впродовж останніх років відколи біля керма команди став білоруський фахівець Олег Кононов “зелено-білі” гарно додали в тактичних та технічних компонентах. А найголовніше – команда окріпла у моральному плані, у молодих гравців “Карпат” появився “карпатівський” дух, дух переможця, той дух, який був притаманний тим “Карпатам”, які далекого 1969-го тренував Юст.
Ще декілька років тому багато хто ніяк не міг зрозуміти трансферну політику клубу. Мовляв, як це відпускати лідерів команди таких, як Шуст, Іщенко, Кобін той-таки Ковєль. Останній, щоправда, не пішов, а радше прогавили самі «Карпати». А про тренерську чехарду і мови не могло бути. Тренери біля керма «зелено-білої» команди змінювалися немов фарби у палітрі художника-пейзажиста. Здавалося, цьому не буде кінця-краю і про нові здобутки «Карпат» доведеться тільки мріяти, або ж жити старими перемогами, як то часів Юста чи Маркевича, коли «Карпати» здобули «бронзу» незалежного українського чемпіонату, зіграли в євро кубках та грали у фіналі Кубка України. Не відомо, що було, якби боси «Карпат» не запросили б молодого та перспективного Олега Кононова та не дали йому карт-бланш. Цією преференцією Кононов після не надто вдалого першого сезону лише 9-те місце скористався сповна. А прийшов Олег Кононов у «Карпати» в сезоні 2008-2009 років. Тоді, здавалося, все, полетить голова білоруса з плечей і не стояти йому більше за штурвалом «карпатівського» корабля. Та це було оманою. Карт-бланшем у наступному сезоні Георгійович скористався сповна. Фінішувавши з «Карпатами» на п’ятому місці у чемпіонаті України, що стало кращим результатом з часів Мирона Маркевича. Окрім цього львівська команда вийшла у єврокубки вперше за останні 10 років! І не просто вийшла, а написала історію. Цю, тепер уже новітню історію створив геніальний без перебільшення тренер Олег Кононов. І це не пафос і не гіперболізація його заслуг та загалом усієї команди. Адже саме за часів Кононова у «Карпатах» розкрилася і засіяли у всій красі ціла плеяда гравців. А окремі із них такі, як Ігор Ощипко, Денис Кожанов, Артем Федецький та безперечно Ігор Худоб’як почали регулярно з’являтися у національній збірній України. Та що там казати, за ними почали стежити куди більш багатші клуби української «прем’єрки» вже готуючи «касові мішки» на їх придбання. Та що там українські, подейкували, що навіть окремі іспанські та німецькі клуби взяли на «олівець» цих талановитих «карпатівців».
Та не лише українські гравці знайшли своє місце під «карпатівським» сонцем. У лавах «зелено-білих» заграли балканці Мілошевіч і Тубіч, а також бразилець Авелар, який нині перебуває в гельзенкірхенському «Шальке 04». А зараз у грі із «Шахтарем» не менш вдало відіграв ще один балканець, щоправда, не захисник, а воротар Мартін Богатінов та й іспанець Лукас із румуном Разваном Кочишем «карпатівської каші» теж не зіпсували. Навпаки, Кочиш навіть відзначився переможним голом у ворота грізного донецького «Шахтаря».
Подейкують, що й атмосфера, яка панує у команді за часів Кононова просто фантастична. Усі гравці товаришують між собою, не має угрупувань, а найголовніше усі заряджені та пройнялися однією ідею – «карпатівською», ідеєю переможців. У цієї команди, велике майбутнє. Ще б тільки контракт із головним її ідеологом Олегом Кононовим продовжили. А то вже надто часто останнім періодом роїлося чуток навколо цього питання. Мовляв, Олег Георгійович переходить тренувати російський «Краснодар», або ж «Кубань»… Як би там не було а в молодого та перспективного тренера (44 роки), який очолює не менш молоду та перспективну команду із відданими вболівальниками усе попереду. Перемоги, тріумфальні виступи на різних турнірах. Перші щабельки, а радше, фундамент цього вже закладено. Здобуто «Кубок Сонця» у зимовій паузі, а тепер от подолано «Шахтар». Тож вже невдовзі 23 березня головний капітан «карпатівського» корабля буде мати гарний привід аби приймати чергові вітання, цього разу із 45-річчям. Відтак лозунг «карпатівських» фанатів із недільного матчу проти «Шахтаря» зараз актуальний, як ніколи у всіх відношеннях: «Ніщо не зупинить ідею, час якої настав!»