Розмова з головою комісії трекових перегонів федерації мотоциклетного спорту України Олександром Лятосінським.
Олександр Лятосінський – колишній мотогонщик. Чемпіон Росії в складі команди міста Тольятті 1994-1995 років, призер чемпіонатів Росії 1996-1999 років в складі команди міста Владивостока, багаторазовий чемпіон і призер України в особистому та командному заліках, багаторазовий чемпіон і призер чемпіонатів України серед пар та мотоциклетних гонках по іподрому. Володар "Золотого шолому Австралії" 2000 року.
З чого почалася Ваша спідвейна історія?
Це сімейна традиція. Я вже з п'яти років я бував разом з батьком на якихось змаганнях. Коли я вирішив займатися мотогонками, то у Львові на той час ще не було спідвею. Тому у 1981 я зайнявся мотокросом. І як тільки у 1988 році з'явився спідвей у Львові, то я відразу перейшов з мотокросу у спідвей.
Ваш син також займається спідвеєм?
Він займався 4 роки, але перейшов у мотокрос.
Які відчуття батька, коли син виступає на мотоциклі?
Не дуже добрі. Я не до кінця розумію відчуття, які переживав мій батько, коли я їздив, адже це були значно гірші часи. Ще навіть не було надувних бортів. Але не тільки батько за сина переживає на мотоперегонах. Коли хлопці їздять і ти бачиш цю ситуацію з середини, розумієш чим вона може закінчитись – це не прості відчуття.
Якими зміни були в команді, коли розпався Радянський союз?
То були найтяжчі часи. В ті часи гроші були інші. Для нас 50-100 доларів – це був космос. Тому нам не вдавалось конкурувати з закордонними спортсменами у плані фінансової та технічної підготовки.
Коли Ви востаннє брали участь в мотоперегонах?
Здається у 2002 році. Я мав проблему з хребтом. Лікувався, а після цього знову пробував виступати, але травми давалися взнаки, тому я завершив кар'єру.
Де більший травматизм: в мотокросі чи у спідвеї?
Нема різниці. Я думаю, що якщо щось має статися – то станеться. Наприклад, в мотокросі минулого року на смерть розбився молодий спортсмен. Бувають різні випадки, а проблеми з хребтом – це чи не найпоширеніша поширена проблема. На змаганнях завжди можна знайти двох-трьох людей на інвалідних возиках , які колись займалися мотоспортом, а зараз приїжджають просто дивитися. Загалом, мотоспорт дуже травматичний.