Олександр Севідов розпоів про свої відносини із президентом "Карпат" Петром Димінським.
- Напевно, багато хто дивується, як це у мене не було конфлікту з Димінським. Повірте, не було. Коли мене запросили на цю роботу, мені позначили задачу. На те він і президент, він позначає завдання і за ці завдання питає з тебе. Мені була дана конкретна задача: зробити команду в плині двох-трьох років, в основному складається з українців і бажано зі своїх вихованців, команду, яка гідно виглядала б в чемпіонаті України, щоб через 2-3 роки керівники клубу могли поставити серйозне завдання.
При цьому в тій ситуації, в якій ми опинилися влітку минулого року, коли у нас з п'ятнадцяти футболістів, які поїхали на збори до Словенії, було 9 чоловік з дублюючого складу. Тобто ситуація непроста. Була дана задача, на яку я погодився, і ми стали потихеньку вибудовувати відносини. Спочатку робиться колектив. Не тільки футбольна команда, а й весь клуб повинен працювати на результат. Потихеньку, по цеглинці ми почали вибудовувати це. До кінця чемпіонату у нас вже вималювався боєздатний колектив зі своїми лідерами, футболістами, які, на мій погляд, пристойно додали в чемпіонаті, це перш за все їх заслуга.
Валера Федорчук, Грегор Баражіц отримали виклик у національну збірну. Сергій Зеньов виїхав в Championship, при цьому забив 9 м'ячів і побив свій особистий рекорд за багато років. Младен Бартулович багато забивав. Саша Гладкий забив 10 м'ячів, пішов у донецький «Шахтар» і повернувся в збірну України. Володя Костевич закріпився в молодіжній команді, дай Бог, щоб вони обіграли зараз збірну Німеччини і вийшли в плей-офф. Муртаз Даушвілі повернувся в збірну Грузії, знову там основний гравець. Я це говорю не тому, що я хочу похвалитися. Це те, чого ми досягли в «Карпатах» за один рік, тобто прогрес цих футболістів. Якби ця команда залишилася, то я впевнений, що за п'яте-шосте місце ми б 100% цього року билися.
Ще раз скажу, ніяких конфліктів з керівництвом клубу у мене не було. Те, що у Петра Петровича своєрідний погляд на футбол, це знають всі, тут нічого приховувати. Він як президент вправі запитувати, і я як тренер намагався донести, чому я прийняв таке рішення. Але ніколи президент ФК «Карпати» на мої рішення не впливав. Може бути, це одна з причин мого відходу з «Карпат». Це я так жартую, звичайно.
Петра Петровича потрібно знати близько для того, щоб я зараз зміг пояснити, що ти, приходячи в ФК «Карпати», повинен бути готовий бути звільненим завтра. Наприклад, після перемоги над донецьким «Шахтарем» Петро Петрович подзвонив мені, і перші слова, які він мені сказав: «Що ти там робиш? У що ти граєш?». Я так розумію, це для того, щоб не розслаблялися, не впадали у ейфорію. Але це досить жорсткі слова після такої гри, після такого напруження пристрастей.
Ні в якому разі ніякої образи немає, я до цього був готовий. Валерій Яремченко мені якось сказав: «Саша, ти знав, куди ти йдеш. Тому тепер вже не скаржся, не ний. Погано там або добре, це вже нікому не цікаво. Ти ж знав, куди ти йдеш? Все, терпи».