З 9 по 13 жовтня в Севастополі тривав чемпіонат України з дзюдо в особистому та командному заліку. Участь в змаганнях взяли всі кращі спортсмени-дзюдоїсти України. До складу збірної команди львівської області під керівництвом Тетяни Гаврилової увійшло 16 кращих вихованців спортивних шкіл та клубів Львівщини. В особистих змаганнях на п’єдестал пошани зійшли: Сергій Гончук – друге місце (вагова категорія 81 кг) та Сергій Дребот – третє місце (вагова категорія 73 кг). Ба більше, львівська команда посіла у загальному заліку третє місце, розділивши його з командою міста Києва та пропустивши вперед лише збірні Дніпропетровська – перше місце та Запоріжжя – друге. Подібного успіху дзюдоїсти Львівщини не досягали упродовж 13 років. Кореспондент «СПОРТИВКИ» спілкувався з одним із ковалів такого вдалого виступу у Севастополі Сергієм ДРЕБОТОМ.
У Львові хантей віддали б мені
-Чи задовлений своїм виступом на чемпіонаті України?
-Виступом практично задоволений, адже все-таки здобута медаль чемпіонату України. Та й у ваговій категорії 73 кг на чемпіонатах України довелось виступати вперше. Тому свій результат розцінюю, як задовільний. Не можу сказати, що цілковито задоволений результатом, бо все-таки міг бути і в фіналі. За вихід у фінал програв господарю змагань, спортсмену з Криму по хантею (визначення переможця в дзюдо рішенням суддів, в разі, якщо в основний та додатковий час не було оцінок або оцінки рівні, -- примітка автора). Гадаю, якщо б виступав у Львові, то цей хантей судді віддали б мені. Саме тому трішки не задоволений суддівством, яке було на цьому чемпіонаті, але в загальному мені навіть легше боротися у цій ваговій категорії, в якій виступав на чемпіонаті України аніж у попередній ваговій категорії 66 кг. Передусім це зумовлено тим, що не потрібно зганяти вагу. А це і відбивається на відчуттях, вони – хороші.
-А наскільки вже вдалося акліматизуватися у ваговій категорії 73 кг?
-Те, що перед змаганнями не доводиться зганяти зайву вагу, звичайно, що дуже позитивний момент. Набагато легше у такому стані підходити до змагань. Хоча до цієї вагової категорії ще не зовсім призвичаївся, бо на зважуванні у мене було 72 кг і я трішки не дотягував до відповідної ваги. Тому потрібно ще трішки набрати ваги, підкачатися, аби на міжнародній арені демонструвати хороші результати. Попрацювати у новій ваговій категорії ще треба дуже багато. Для цього потрібен час. Сподіваюся, що за пів року часу у новій ваговій категорії цілковито адаптуюся і все буде гаразд.
Наш потенціал – боротися за золото
-А у Севастополі у вазі 73 кг для тебе був перший старт? Чи все-таки до цього раніше доводилося боротися у цій ваговій категорії?
-Ні, до Севастополя я вже боровся у ваговій категорії 73 кг. На Україні вперше довелося виступати у новій вазі, а на міжнародній арені боровся на Кубках Європі – у Словенії та Німеччині. На цих змаганнях виступив теж непогано. У Німеччині завоював третє місце, а у Словенії був сьомим. Тобто, до чемпіонату України у мене вже була практика виступів у ваговій категорії 73 кг.
-Чи відомо тобі, що вперше за 13 років збірна команда Львівської області з дзюдо посіла третє загальнокомандне місце в Україні?
-Відверто кажучи про це мені нічого не було відомо. Цю радісну новину про перемогу Львова та Львівської області мені повідомили після нашої перемоги. Усі задоволені з цього, бо таких перемог вже не було давно. Більше того, у нас є потенціал не бути третіми, а бути у фіналі. Адже за вихід у фінал Запорізькій області ми поступилися незначною кількістю очок. Тому є весь потенціал та перспективи, якщо все й надалі буде так продовжуватися і буде фінансування, то наступного чемпіонату команда Львівської області зможе боротися не лише у фіналі, а й, навіть, за золото.
-Ти згадав про фінансування. Зараз фінансів, які виділяються вистачає, щоб демонструвати ті результати, про які ти сказав?
-Ні, цих фінансів не вистачає. Ось, наприклад, на чемпіонат України ми їхали за свої кошти. На потяг наша школа оплатила квитки і все… А от харчування, а перебували ми там тиждень часу, доводилося за свої власні кошти.
-Скільки тоді необхідно коштів, щоб підготуватися нормально до змагань? Чи є певний грошовий еквівалент від і до?
-Важко назвати однозначну суму. Скажу так, потрібно, щоб була стабільність у фінансуванні, тоді й результати будуть стабільними та хорошими. Спортсмен повинен знати, що стабільно отримуватиме зарплату і може розраховувати на нормальне харчування та екіпірування. Адже у спорті буває таке, що одного разу фінансування виділять, а іншого – ні.
А така нестабільність не є дуже доброю і негативно може відбиватися на результатах, які демонструє спортсмен. Хоча й тут усе залежить від рівня змагань. На підготовку до чемпіонату України – це одна сума, а, скажімо, щоб повноцінно підготуватися до чемпіонату світу – зовсім інша сума. Конкретної цифри не існує.
Від Росії у фінансуванні відстаємо у п’ять раз
-Порівнюючи з провідними європейськими та світовими державами, на скільки ми відстаємо у питанні фінансування дзюдо, як виду спорту?
-Про європейські країни нічого не можу сказати, зокрема, про одну з провідних держав таку, як Німеччина, бо не знаю. Скажу за наших північних сусідів, Росію – у них дуже хороше фінансування, напевно, Україна від них відстає у плані фінансування у п’ять раз, а, можливо, й більше. Ми спілкуємося з російськими дзюдоїстами, їздимо по змаганнях разом із ними і це все прекрасно видно. Напевно, й інші європейські збірні мають не гірше фінансування, ніж росіяни. Саме тому, у нас й така ситуація в Україні з дзюдо…
-Не цілком достатнє фінансування спорту в Україні присутнє, мабуть, не лише в дзюдо. Багато українських спортсменів з інших видів спорту змінюють громадянство та виступають під прапорами інших країн, зокрема, тієї ж Росії з огляду на фінансовий чинник. У дзюдо така практика присутня?
-Можливо, таке й є, але не аж так надто поширена практика зміна громадянства, як в інших видах спорту. Бували такі випадки, коли можна було б і поборотися за інші держави та все ж наші спортсмени патріоти. Тому мені не відомі випадки з дзюдо, щоб наші українські дзюдоїсти змінювали громадянство через фінансовий фактор.
-А якщо б тобі запропонували величезну суму грошей, щоб ти виступав під прапором іншої країни, ти б погодився на зміну громадянства?
-Відверто кажучи не знаю. Не буду казати, що не погодився… Такі речі потрібно обмірковувати. Розумієте, спортсмени потрібні лише тоді, коли вони на коні. У випадку, коли ж мине їхня спортивна кар’єра і про них забудуть, тоді все зовсім по-іншому. А далі ж потрібно жити та адаптовуватися до життя. Тому, чесно, не знаю, як відповісти на ваше запитання. От, коли б така ситуація виникла, тоді б я на це подивився, а зараз про таке, навіть, не варто говорити…
На хід поєдинку на Оліміпаді вплинули судді
-Ти виступав на Лондонській Олімпіаді і налаштовувався на медаль, але в останній момент, щось не вийшло. Чого забракло, аби здобути олімпійську нагороду?
-Загалом до цієї Олімпіади підійшов у хорошій психологічній та фізичній готовності. У мене були всі можливості для того, щоб здобути медаль у Лондоні. Можливо, на хід поєдинку на Олімпіаді вплинули судді. Вважаю, що їхнє рішення було неправильним. Адже нічим не поступався своєму супернику, а вони порахували, що був більш пасивнішим, ніж він. Та все ж, основна причина, мабуть, у мені. Напевно, треба бути сильнішими від своїх суперників не наголову, а на дві, тоді й перемогим обов’язково на таких спортивних форумах, як Олімпійські ігри обов’язково прийдуть. На наступну Олімпіаду, якщо проб’юся потрібно бути сильнішим на дві голови, бо за умови рівної боротьби, розраховувати на суддів, або ж на іншу підтримку не варто. Адже до України ставлення не зовсім хороше і у спірній ситуації судді нададуть перевагу іншій європейській країні, або ж тій, в якій популяризація дзюдо трішки вища, ніж в Україні.
-Чим вразив Лондон, як місто?
-Не зміг роздивитися місто, як би того хотілося. Два дні перед змаганнями нікуди не ходив, а налаштовувався на змагання, а після поразки теж не було великого бажання кудись їхати. Був розчарований. Один день ми присвятили прогулянці, сфотографувалися біля Біг-Бену, як то кажуть, для галочки і все…На загал Лондон – класне місто. Те, що вдалося побачити, мені сподобалося.
-Після чемпіонату України візьмеш паузу чи готуватимешся до наступних стартів?
-Це ще не відомо. Буду обговорювати з своїм тренером подальші плани. Можливо, наприкінці цього місяця поїду на командний чемпіонат світу в Бразилію. А в грудні повинні їхати на змагання та тренувальні збори в Японію. Однак, це ще не остаточно і все може змінитися у будь-який момент. Відверто кажучи, хотів би відпочити, набратися сил, бо перед чемпіонатом України, після Олімпіади як такого відпочинку й не було. Тому як слід відпочити не встиг.