Нападник «Севастополя» — про власні та клубні амбіції
Напередодні 30 річного ювілею форварда «Севастополя» журналіст «УФ» зустрівся з улюбленцем місцевої торсиди, аби дізнатися про майбутні кар’єрні плани футболіста та привітати його ще з одним родинним святом, яке вже відбулося: за день до інтерв’ю у Сергія народився син.
— Сергію, наші вам вітання! Скажіть, як почуваєтесь у ролі батька?
— Дякую. Мені не звикати. Поперше, в нас уже є старший син — Данієль, йому п’ять років. Родина зараз перебуває в Одесі, але дружина за моєї відсутності справляється. На перших порах їй допомагає мати. Щодо емоцій, то, звісно, це велика радість, незрівнянно приємні відчуття… Щодо імені новонародженого, то вирішили назвати сина Домініком.
— З першого дня народження перейдемо на тридцятий: 30 років для футболіста — час підбиття певних підсумків і визначення планів на найближче майбутнє…
— Я дуже щасливий, що граю у «Севастополі», цей клуб підходить мені в усіх аспектах, тому всі надії та сподівання в мене пов’язані тільки з ним. Хочу досягти великих результатів з цією командою. Поперше, це вихід цьогоріч до прем’єрліги, подруге, випробувати наші сили й якомога далі пройти у боротьбі за Кубок України. А в подальшому, я гадаю, впродовж кількох років при такому розвитку клубу, як нині, а також із таким тренером, як Олег Кононов, і з нашими вболівальниками, в мене немає сумніву, що «Севастополь» серйозно заявить про себе в прем’єрлізі й там ми боротимемося за місця, що дозволять грати у Лізі Європи.
— Ви сказали про вболівальників, а грали при цьому в багатьох клубах різних країн. З якими з них можна порівняти «Севастополь» у цьому аспекті?
— Мабуть, із моїм першим рідним клубом — «Ференцварошем» із Будапешта. Там також дуже люблять свою команду. І, головне, підтримка ця надається як удома, так і на виїзді. «карпати» також підтримувало багато вболівальників, коли був гідний результат і якісна команда. Але «Севастополь» все ж таки відрізняється від попередніх моїх клубів, бо сам «уболівальницький дух» у цьому місті — особлива річ. Це не просто переживання за улюблену команду, це святість, яка живе в душі кожного севастопольця.
— Знаємо, що під час міжсезоння до вас надходили пропозиції з інших клубів…
— Я вже казав, що дуже задоволений своїм місцем у «Севастополі», тому мене це абсолютно не цікавить.
— Чим, на ваш погляд, відрізняється «Севастополь» зразка цього сезону від сезону попереднього?
— Поперше, в нас змінився головний тренер. А кожен наставник бачить посвоєму команду, малюнок її гри. Тому змінилася й тактична схема, гравці деякі помінялися. Зараз Олег Кононов взяв до команди молодих виконавців, в яких є хороший потенціал для майбутнього, бо зараз команда будується на роки вперед. Мабуть, будуть ще придбання гравців для підсилення. І коли хлопці з часом зміцніють, зрозуміють все те, чого від них вимагають, вони будуть здатні на великі звершення у прем’єрлізі.
— Чи може сказати форвард Сергій Кузнецов, що спіймав свою гру та вийшов на «проектну потужність», судячи за останньою грою з донецьким «Олімпіком»?
— Розумієте, трапилося так, що певний час я був вилучений із футболу. Це далося взнаки. Адже головне — не просто бігати по полю, а відчувати товариша по команді: коли відкритися, коли замкнути передачу. Цього мені в перших іграх бракувало. Але зараз можу сказати, що всі гравці команди, у тому числі і я, додаємо у взаєморозумінні та в розумінні тренерських вимог.
— Який клуб вам особисто хотілося б побачити серед суперників у наступних іграх розіграшу Кубка України?
— Я б дуже хотів зіграти з «Карпатами» або з «Чорноморцем» чи запорізьким «Металургом». Подивимось… Чекати на жеребкування недовго. Як складеться, так воно й буде.