Без перебільшення найважливіший футбольний поєдинок ліги відбувся у Львові, але не з погляду крупної перемоги «Карпат» над «Олімпіком», а центральна гра весни за золоті медалі: «Шахтар» - «Динамо».
Інтерес до матчу був підвищеної відповідальності, як для суддів, тренерів і гравців, так і для правоохоронців, обслуговуючого персоналу стадіону, вболівальників і тих, хто безпосередньо був зайнятий підготовкою до самого матчу. Тобто представників донецького клубу. Усі напрацювали на тверду п’ятірку.
Луческу здивував глядачів і киян рішенням, коли залишив у запасі стовпів команди В’ячеслава Шевчука та Олександра Кучера. Ребров, у свою чергу, навіть на привіз до Львова поляка Теодорчика, якому почав все більше довіряти. Принагідно, на післяматчевій прес-конференції тренер киян так не дав вичерпної відповіді щодо відсутності цього гравця. Відбився такими словами: «Лукаш пожалівся на біль і ми його ще у першому таймі поміняли (мався на увазі матч у Флоренції). Проте у нас і без нього добротна лінія атаки. І навіть, якщо це не травма …».
Стадіон «Арена Львів» майже вщент (32.509) був заповнений вболівальниками, які у переважаючій більшості підтримували «Дінамо» (Кієв). Також були чутні слова підтримки на адресу гірників «Шахтьор» (Данєцк) і це в центрі галицького краю. Так, так російська мова переважала на трибунах, але ніхто нікому не дорікав. Народ дивився на поле немов у домашнє люстерко.
«Шахтар» старався більше атакувати, але їхні потуги завершились безрезультатними. Прикро, що бразильська компанія Луческа, на мою думку, так не зрозуміла суті справи і не справилась із поставленим на них завданням. Єдино Тейшейра старався бути команді корисним. А от лідер атак дончан Луїс Адріано так і не пробив ветерана українського футболу - Олександра Шовковського. За першим разом СаШо зловив м’яча, а у другому таймі не зрадила воротареві киян подруга …поперечина.
Два гольових моменти запоров і голландець Джермейн Лєнс. Тепер цей гравець, мабуть, довго пам’ятатиме ці епізоди навіть у вісні.
Так, львівський стадіон не став донецьким, як «Шахтар» не є львівським, але причин тому треба шукати насамперед у ставленні донецького тренера до нашої публіки. Наставник неодноразово, ніби з магнітної плівки, запустив свій монолог: «Ми сьогодні грали матч, у якому усі були проти нас. Суддя не призначив очевидне пенальті за гру рукою Рибалки. До того ж ми усі свої матчі, як виявилось, граємо на виїзді. Але намагатимемось боротися за друге місце, яке дозволить нашій команді потрапити в кваліфікацію Ліги чемпіонів. Львівський стадіон знову нас не підтримав. Подібне ми пережили кілька років тому у кубковій грі з «Карпатами», котрі тоді виступали у Першій лізі. Тоді була велика агресія по відношенні до нас. Літали і пляшки та інші предмети, матч переривався …
Перервався він і цього разу, за причиною …задими з боку київських вболівальників.
Подумалось, пане Луческу, чим це львів’яни завинили перед вами. Невже ви, людина, яка бачила світ, так болісно, але ні з ненавистю реагуєте на суперника, котрий бодай раз на який час переважає вами очолюваний колектив?
Ось і цього разу на полі точилась непоступлива боротьба і футболісти часто падали на траву (іноді симулюючи порушення) і з апеляціями рвались до арбітра, який також вдавався у штовханину з гравцями.
Попри усе кращими гравцями цього золотого матчу виявились воротарі «Шахтаря» Андрій П’ятов і «Динамо» Олександр Шовковський. Обидва кіпери зіграли вище похвал. І це їхня заслуга, що «Динамо» і «Шахтар» записали у свій актив очки.
Але гра завершилась. Проте відрив «Динамо» від «Шахтаря» зберігся на тій же п’ятиочковій відстані.
Так, хтось не був задоволений, але й розчарованих було небагато. Головне, аби в українській лізі навели нові фахівці поряд і керувалися буквою закону, але тою ж і для всіх однаково.