Цитата з фільму «Пропала грамота», який був знятий за однойменним твором Миколи Гоголя, дуже добре відображає ситуацію у львівських «Карпатах» у першій частині сезону 2014/15.
Новий сезон клуб розпочав з в.о. головного тренера і новою політикою – ніяких орендованих, тільки клубні вихованці. Повернулись в команду її колишні лідери: Худоб’як, Кожанов, Кополовець. Всі очікували бодай не гіршого виступу ніж в минулому сезоні, але не так склалось, як гадалось. Для успішного виступу потрібно не багато: хороший підбір виконавців, хороший тренер, поставлена гра і керівництво, яке сприяє гравцям і тренерському складу.
До закриття трансферного вікна в «Карпатах» не змогли закрити тільки одну позицію, яка вимагала термінового підсилення – форварда. В результаті відсутність забивного форварда стала найбільшою проблемою в грі команди. Ніби й захисники добре захищаються і півзахисники створюють моменти, а забити нікому. Молодий Пучковський не зміг проявити себе через травму, а Сергійчуку банально не вистачає досвіду гри на високому рівні. Він був хорошим нападником в Першій лізі, а ось для Прем’єр-ліги його вмінь і навичок поки що не вистачає. Проте, в ньому видно перспективу, він бореться, вчиться, викладається на всі 100% і дай Бог, вже в наступному сезоні це буде зовсім інший форвард.
За такої ситуації більше відповідальності лягло на середню лінію, яка крім створення моментів повинна була їх реалізовувати. Велика надія покладалась на ветеранів команди. Більшість гравців показала те на що вони здатні, але не більше. Проте, були й ті хто розчарував і потішив.
Від Ігоря Худоб’яка у Львові зажди всі багато чекають, як команда так і вболівальники але, після повернення з оренди в «Ростов», Ігорю так і не вдалося відновити кондиції, які були до того. Рік без постійної ігрової практики дався в знаки. Худоб’як дуже довго входив у сезон і щось виходити в нього почало тільки в останніх матчах.
На гру Михайла Кополовця теж негативно вплинула оренда. Та й постійні травми не дали йому набрати своїх оптимальних кондицій. Тому в перші частині сезону Кополовець не так часто підсилював гру команди та ніс загрозу воротам суперника.
Павло Ксьонз, був одним з кращих на полі в дриблінгу і загостренні, але це приносило мало користі команді. Він постійно тягнув «ковдру» на себе, що уповільнювало атаки або захисники забирали м’яч. Після повернення з оренди і не здійснених трансферів у «Металіст» і «Дніпро», Ксьонз живе своїм майбутнім відходом з команди і частіше грає на себе ніж на колектив.
Денис Кожанов повертався в команду, як один із символів команди, дуже добре зумів влитись в її гру, але протягом сезону втратив місце в основі і так і не зумів стати одним з лідерів «Карпат» та виправдати ті надії та сподівання, які на нього покладали.
Грегор Балажиц цього сезону суттєво добавив у грі. Зменшилась кількість результативних помилок, а вдала гра на другому поверсі зробила його кращим бомбардиром команди. Його відсутність у весняних матчах команди буде дуже відчуватись.
Приходячи в «Карпати» Ігор Пластун був одним з найперспективніших захисників України від нього дуже багато очікували. Проте, виправдати сподівання Ігор так і не зміг. Але цього сезону ми бачимо, що Пластун потроху знову почав прогресувати. Він став набагато менше помилятись і виглядає куди надійніше ніж в попередніх сезонах.
Андрій Грінченко напевно найкращий захисник команди. В багатьох матчах саме його впевнені дій не давали суперникам шансу на забитий гол. Будучи одним з найдосвідченіших гравців в команді він впевнено керував захисними діями команди.
Лівий захисник команди Володимир Костевич продовжує набиратись досвіду і з кожним матчем все впевненіше грає на своєму фланзі. Порівняно з минулим роком Володя досить сильно добавив в тактичному плані, в нього стало набагато менше позиційних помилок, саме з лівого флангу «Карпати» забили найбільше голів цього сезону.
Але найбільше на результат в турнірній таблиці вплинули дії керівництва команди : скандал, який розгорнувся навколо невиплати зарплати екс-воротареві команди Мартіну Богатінову, призвів до ряду гучних заяв генерального директора «Карпат» Ігоря Дедишина в сторону ФФУ і зняття з команди 9 турнірних очок.
Щодо скандалів пов’язаних із «зелено-білими», то у автора є своє бачення їх виникнення.
Останні кілька років «зелено-білі» виступають одним з головних порушників спокою в нашому футболі. Кожного сезону виникає кілька інформаційних приводів акцентувати увагу на «Карпатах». Договірний матч з «Металістом», «список 19», постійні скандали з колишніми футболістами, боротьба з ФФУ, все це тримає клуб в топі інформаційного поля, а це в свою чергу дозволяє клубу отримувати вигідні контракти на трансляції своїх матчів, як час показу так і з фінансового боку. Також, це збільшує кількість спонсорів клубу, що збільшує дохід клубу.
Тому гучні заяви від Ігора Дедишина в бік ФФУ не слід тільки сприймати, як бажання справедливості і боротьби з корупцією. «Карпати» загалом і Дедишин зокрема були і є частиною цієї системи.
Фінансові проблеми держави вдарили й по клубах та їх власниках. Керівництво «Карпат» намагається зробити клуб самоокупним, а для цього потрібні нові фінансові вливання. Ніхто не буде вкладати в клуб який не на слуху. Враховуючи, що результати львів’ян не вражають, скандали привертають увагу всіх. Найкраще мої слова підтверджує кількість спонсорських контрактів підписаних «Карпатами» цієї осені.
А щодо ситуації із зняттям очок, то все виглядатиме дуже просто. Після обрання нового керівника ФФУ, яке в якійсь доля спровокували «Капати», новий очільник нашого футболу заговорить про люстрацію, про несправедливі рішення його попередників, про переслідування неугодних. Все це він буде робитися не для початку суттєвих змін, а для того щоб цілком і повністю все «підім’яти» під себе.
Щодо очкового багажу «левів», то думається навесні вони обійдуться і без забраних пунктів, але скоріш за все частину чесно зароблених львів’янам повернуть із формулюванням: «КДК перевищив свої повноваження».
Найменше претензій може бути до в.о. головного тренера Ігоря Йовічевіча - він робив що міг і виходив з тої ситуації, яка була. Після Олега Кононова, «Карпати» вперше отримали дійсно головного тренера, який душею й тілом з командою, який зміг об’єднати гравців у складний період і саме завдяки його зусиллям команда не розсипалася.
Тому ось у нас і виходить, що в першій частині сезону команда більше мучилась ніж грала, а подекуди й бідувала через дії керівництва і недолуге ФФУ.