У нас в гостях Степан Матула, гравець команди «Кордон», яка є одним із основним претендентів на нагороди у чемпіонаті Львівщини з футзалу.
- Доброго дня, Степане, як вам цьогорічний рівень чемпіонату Львівської області у порівнянні з минулим роком?
- Доброго дня. Насамперед скажу, зрозуміло, що минулорічний чемпіонат був набагато цікавішим. А все тому, що немає достатньої кількості команд, а шість – це замало. Нажаль, цього року немає команди із Червонограда (СБ ГРУП-авт.), нема команди «Галіо», яка грає в іншій лізі аматорського футзалу Львівщини. Дехто зник із футзальної карти через фінансові проблеми.
- Поговоримо трохи про ваш колектив. Команда «Кордон» майже завжди приймає участь у чемпіонаті області й багато хто називає її твердим середняком. Розкажіть читачам за яких умов сформувалася команда, хто грає, здобутки?
- Особисто я в команді на протязі 5-6-ти років. Щодо слів про твердого середнячка (посміхається), то і справді нас давно називають командою – грозою авторитетів. Свого часу та і зараз є таке, що ми можемо налаштуватися і дати бій фаворитам змагань. Хоча, буває – можемо і програти аутсайдерам. Здобутки? За безпосередньо моєї участі, команда «Кордон» зайняла лише одного разу призове місце. Це відбулося минулого року і тоді ми стали бронзовими призерами першості. Загалом якщо звернутися до історії, то «прикордонники» двічі ставали бронзовими призерами чемпіонату Львівщини з футзалу. Кістяк команди на протязі багатьох років один і той самий. За нас грають такі люди: Хмизов Богдан, брати Яценки, Авраменко Володимир, Пушкар Василь, Пузанський Юрій тощо.
- Багато хто із фахівців називає цьогоріч команду «Кордон» однією з претендентів на медалі? Чи під силу вашому колективу поборотися не так за срібні, як за бронзові нагороди? Ну, і безумовно які завдання стоять перед колективом цього року?
- Як таких завдань перед стартом чемпіонату керівництво клубу «Кордон» нам не ставило. Але, зрозуміло що хотілося би покращити минулорічний успіх і завоювати срібні медалі першості. Тому, зараз ми перед собою ставимо завдання від гри до гри перемагати у кожному матчі, а в кінці чемпіонату побачимо де опинимося.
- Свого часу СК «Динамо» на матчах чемпіонату області збирав дуже велику кількість людей, а все тому що були такі команди як: Львівгаз, Імперія, Каменяр, СБ Груп, Львів Сіті. Зараз же людей мало. Що треба зробити для того щоб команд у чемпіонаті було не шість, а більше і як зацікавити глядача?
- Звісно, це питання не до мене, а до наших керівників футзалу. Але, вже зараз зрозуміло що давно настав час об’єднувати всі ліги аматорського футзалу Львівщини в одну і, таким чином, зробити один сильний чемпіонат щоб він міг зацікавити глядача. А останній, як відомо, хоче видовища.
- Чому граєте у футзал під егідою саме федерації футзалу Львівщини, адже є й інші організації, які не поступаються рівню організації змагань?
- Питання більше до нашого керівництва команди – виходить їх все влаштовує. Співпраця триває вже давно. Також чемпіонат Львівщини з футзалу під егідою федерації – є одним із легітимних.
- Чи подобається висвітлення змагань (фото, відео, інтерв’ю) і щоб ви хотіли побачити у майбутньому? Адже, як не крути, бувають проблеми з протоколами, немає електронного табло тощо?
- Найперше починається все з організації, а вона на середньому рівні. Табло є, хоча й не електронне, з протоколами бувають ситуації, але всі ми люди і розуміємо що таке людський фактор. От що би хотілося, так це оголошення складів команд, хто забиває голи, краща підготовка залів (часто буває слизько на тому ж таки «Динамо») і більше висвітлення зі сторони журналістів. Це мають бути не лише «сухі» результати в соціальних мережах, а й оперативні звіти з гри, при можливості інтерв’ю з гравцями, керівниками клубів тощо.
- «Княжому ринку» в цьому чемпіонаті хтось зможе скласти конкуренцію?
- На жаль, поєднання йде знову ж таки із великим футболом. Зараз триває кубок «Юста», незабаром розпочнуться кубки Львівщини, сам чемпіонат. А від того і багато команд не завжди може зібрати на гру оптимальний склад. В «княжого» ж все більше стабільніше. Тому, моя думка така, що конкуренції цій команді вже цьогоріч ніхто не складе.
- Що сталося із «Кордоном» в останніх матчах? Команда ніби грає, а потім таке враження що не вистачає сил? Так сталося у грі з «княжим», аналогічно у грі проти команди «СКІФ СІЧ»?
З командою «Княжий Ринок» нам не вистачило лави запасних. Перший тайм зіграли на рівні, а от в другій 25-ти хвилинці далася взнаки відсутність декількох гравців. Тому, підтримувати темп гри потім ми вже як слід не могли. Щодо гри із командою «СІЧ СКІФ», то «Кордон» її просто провалив. До поєдинку домовлялися зіграти з хлопцями за однією тактичною схемою, а вийшло так що зіграли кожен хто як хотів. Але, все знову ж таки залишається в наших руках і вже у наступних матчах побачимо чого вартує наша команда. Якщо будемо перемагати, то цілком реально зайняти в підсумку місце серед призерів.
- Вас часто можна побачити на багатьох футзальних поєдинках у нашому місті, тому ви в курсі всіх справ, які відбуваються у Львові. Ваша думка, на якому рівні розвитку в місті аматорський футзал?
- На досить таки високому і завдячувати треба якраз цим трьом організаціям, які проводять змагання серед аматорів: федерація футзалу Львівщини, асоціація любительського футзалу Львівщини, а також об’єднання «Колос». Хоча, думки своєї я не змінюю. Зміни потрібні, і для футзалістів, вболівальників було би краще якби всі ці організації об’єдналися під егіду однієї і було створено одну сильну аматорську лігу Львова в якій була би прем’єр-ліга, вища ліга, перша ліга і так далі.
- Однієї професійної команди у вищій лізі для Львова замало?
- Звісно що замало. Ще досі є ностальгія за часами, коли у Львові було чотири команди у вищій лізі і ти не знав на який поєдинок йти.
Але, часи змінилися. Основна проблема – це фінансування і якщо керівництво клубу «Княжий Ринок» таки зможе забезпечити виступ команди у тій же першій лізі – це піде лише на користь як футзалу Львівщини, так і вболівальникам, які люблять цей вид спорту.
- Розкажіть коротко про себе: чим займаєтеся у буденному житті, мрії, хобі, сімейний стан?
- Працюю в ЛНУ імені Франка, викладаю фізичне виховання. Фактично на протязі всього життя я у спорті. І саме він допомагає мені в житті тримати себе на рівні. Сімейний стан – одружений із жінкою на ім’я Леся. Вона мене у всьому підтримує, ставиться з розумінням що я на протязі майже 10-ти років у п’ятницю-неділю на змаганнях і за це їй велика подяка. Мрії: найголовніше – це підтримувати свій спортивний стан, адже роки летять швидко. А так, хочу щоб наш спорт з кожним днем все більше розвивався і в цьому його підтримували як держава, Львівська Міська Рада, так і інші організації.
- Ваші побажанням читачам нашого сайту та всім любителям футзалу?
- Більше розвиватися, підтримувати себе у формі, а також не забувати, що не лише футзал є головним в цьому житті. Людиною треба залишатися як на полі, так і в житті.