Тетяна Штефан, головний тренер ГК «Галичанка», прокоментувала третє місце команди у Балтійській лізі.
- Фінальні ігри сильно відрізнялися. Тут і класичний формат - 2 тайми по 30 хвилин, і щільність конкуренції. Зрозуміти ж систему поділу на пари непросто. Уявляєте, «Жальгіріс», п'ять турів не опускався нижче четвертої позиції, цілком міг фінішувати шостим. Щоб вловити, чому Каунас змушений був з командою Гродно, яка набрала в круговій формулі всього два очки, грати і один «стик», і відповідь, - треба зазирнути в теорію Альберта Ейнштейна. Жартую. А про наші, з Анжелою Савченко та дівчатами, хвилювання - не хочу повторюватися.
- Чи означає це, що ви розчаровані, або все таки є користь від многотурових битв «на балтійському театрі»?
- По-перше, ми не розчаровані. Третє місце в подібній компанії теж треба заслужити. До речі, перший тайм з «Гарлявою» звели внічию, і лише після перерви зібралися, і образно кажучи, перебігли суперниць. Що стосується двох матчів з кращими білоруськими командами, то в попередніх турах обігравали обох. Тут же, трохи не вистачило сил через примхи графіку. По-друге, і це, ключовий фактор - різниця в досвіді. Там погоду роблять панночки, вибачте за подробиці, до і після 30-ти. А ми вчимося, підтягуємо молодь. До слова, будь з нами Таня Поляк, могли б частіше маневрувати. Але у неї травма. А в цілому, звичайно, відмінний турнір на майбутнє.
- А між іншим, білоруська преса вам віддала належне, хоч їх, природно, приваблювали свої «матчі століття». Ці клуби насправді несхожі?
- Якщо коротко, то у Гомеля манера більш, так би мовити, розтягнута. Варто захиснику вийти на крок - отримай зручний пас в лінію. Більше тонких рішень. Благо, у Ані Редьки і це налагоджено. Та й інші - дивіться: Юлія Голубєва закинула «Гарляві» 6 м'ячів, у фіналі - аж 8, тобто більше ніж нам. Або Крістіна Ахраменко - не шість, так п'ять. Стабільність штука цінна. БНТУ ж, в свою чергу, має дуже потужний підбір, де пів-складу зростом 180 см і навіть вище. Їм кинути з 10-11 метрів - не проблема. На цьому багато в чому будується тактика Костянтина Шароварова. Звичайно, і захисні взаємодії відпрацьовані. Самі працююьб здоров'ям, а нападаючим дихнути вільно не дають. Висновок? Проти таких команд і слід грати частіше, щоб самим ставати сильнішими.