Запрошуючи поспостерігати за баталіями відкритого юнацького чемпіонату області серед атлетів 1999—2000 років народження, директор Тернопільської ДЮСШ із греко-римської боротьби, заслужений тренер України Андрій Телебан заінтригував ще й можливістю поспілкуватися з найкращим на сьогодні своїм вихованцем, віце-чемпіоном торішньої юніорської першості світу Андрієм Антонюком та ще з одним наставником талановитого атлета, старшим тренером навчального закладу, майстром спорту міжнародного класу Віталієм Ліщинським. Вони повернулися із перемогою з Вінниці, де нещодавно відбувся юніорський чемпіонат України.
Зустрівши останнього у фойє борцівської школи, для початку, звичайно, не міг не поцікавитися, чи не надто складно було починати роботу з борцем, який, по суті, вже має усталені погляди на тренувальний процес. І до того ж переконаний, що завдяки йому вдається досягати вагомих результатів. Відповідь, чесно кажучи, трохи здивувала. Оскільки пан Віталій переконаний, що складніше було самому Андрієві. Втім, подальший монолог молодого спеціаліста таки допоміг розставити все на свої місця.
Уся справа в тому, що саме з початком їх співробітництва Андрієві доводиться переживати непростий момент переходу з юніорів у доросле життя. Якщо раніше, коли, скажімо, Андрій Михайлович був десь у відрядженні, міг собі дозволити ті чи інші послаблення, то нині має перш за все сам усвідомити: в кар’єрі професіонала дрібниць не буває, вихідні регламентовані винятково навчально-тренувальним процесом, але аж ніяк не бажанням атлета. Яким би талановитим він не був.
Приєднавшись до розмови, Андрій Антонюк запевнив, що до зауважень нового наставника намагається прислухатися. Навіть попри те, що іноді, через характер, це буває важко зробити. Та мета, без сумніву, виправдовує засоби. Хоч властивого для себе «мандражу» перед початком чемпіонату не вдалося уникнути, на килимі намагався як повністю продемонструвати власні можливості, так і максимально дотриматися розробленої тренерами тактики ведення боротьби. У свою чергу Віталій Ліщинський додав, що з п’яти проведених у ваговій категорії до 74 кілограмів поєдинків у двох атлет мав певні проблеми. Особливо в сутичці четвертого кола за вихід до фіналу. Виграючи з рахунком 2:1, Андрій через ще недостатній функціональний рівень підготовки дозволив супернику провести чотирибальний кидок. За такої ситуації тренерські підказки навряд чи вже допоможуть. Лише, так би мовити, «на характері» борцеві вдалося відновити статус-кво, провівши дві результативні дії, оцінені арбітрами по два бали кожна.
Після повернення додому відразу розпочали підготовку до чемпіонату Європи. Адже часу до 17 червня, коли турнір розпочнеться в польському Катовіце, не так уже і багато. Від запропонованої наставниками юніорської збірної участі в чемпіонаті України серед дорослих планують відмовитися. Для виходу на пік форми перед одним із двох офіційних міжнародних стартів усе-таки краще поспарингувати із ровесниками на тому чи іншому турнірі, ніж зі старшими атлетами, максимально націленими на досягнення власної мети. Виїжджати за кордон, щоправда, доведеться за власні кошти, бо для юніорської збірної країни нині в державі коштів на все не вистачає.
Тим часом молодші вихованці ДЮСШ участю у відкритому чемпіонаті Тернопільщини провели останню репетицію перед чемпіонатом України серед юнаків 1999—2000 років народження, який вже наприкінці цього тижня проходитиме в Шостці на Сумщині. Спаринги із сильними однолітками з Вінницької, Рівненської та Львівської областей, звичайно, були корисними. Стати кращими в своїх вагових категоріях вдалося двом нашим землякам — вихованцю Сергія Вар’яна Артурові П’юрку і підопічному Анатолія Лосєва Олександрові Хруленку. За крок від мети був також Юрій Дзига, який тренується під керівництвом Ігоря Соколовського. Але не втримав переваги і за рівного рахунку поступився конкуренту зі Жмеринки за кращою технічною дією.