Слідом за Кучуком , Кононовим і Максимовим взимку в Росії можуть працевлаштуватися ще кілька тренерів , що працювали в Україні .
На крейсерській швидкості мчать до екватора чемпіонати український і російської Прем'єр -ліг . Якщо курчат по осені рахують , то і заповітні бали в скарбничці перераховують теж у цей час року. Хтось відчуває в кишені тяжкість набраних очок , хтось , спльовуючи через плече , подумує про те , що могло б бути і гірше. А от для деяких вже зараз прийшло розуміння : потрібно щось міняти. Причому , в умовах російської дійсності " щось " легко трансформується в " когось". Якщо корабель пливе не туди , то найлегше пояснити це некомпетентністю капітана і щиро вважати , що замінивши його , все налагодиться. Треба шукати капітана - таке гасло осені!
Хтось шукає за морями , за долами , а ми ж пропонуємо звернути свій погляд на свій ринок , на Україну . Благо , вже чого-чого , а якісних тренерів в безкрайніх українських степах завжди вистачало. У різні роки українські фахівці користувалися в Росії підвищеним попитом. Ми навіть не беремо до уваги союзний чемпіонат , а згадаємо про останнє двадцятиріччя , коли величезна країна розпалася на шматочки. Тренери - українці чимало попрацювали в Росії , і результати їх були різними.
Напевно , найуспішнішим з них був Віктор Прокопенко. Саме він створив чудовий "Ротор" , намагався підняти "Динамо". Уболівальники зі стажем напевно пам'ятають роботу Павла Яковенка у " Уралані " , Олега Протасова в "Кубані " і " Ростові" , Леоніда Ткаченка в " Балтиці " , Євгена Кучеревського у молодіжній збірній Росії і " Торпедо- ЗІЛ" . Доклав руку до російського золота " Спартака" і багаторічний помічник Олега Романцева В'ячеслав Грозний. А от з іншого боку у Олега Блохіна в тій же " Москві " не заладилося . Втім , не ладиться у Олега Володимировича в усьому клубному футболі , в тому числі Одесі та Києві. Знову ж , а до чиїх фахівців українським чи російським зараховувати корінного киянина Анатолія Бишовця або Віталія Шевченка,який відіграв кращі роки в Києві та Одесі ?
Все це стара радянська школа. Виникає питання - чому вони затребувані ? Відповідь на поверхні : українці не вимагають тривалої адаптації . Тут і знання мови , і близькість культур. Вони вміють і звикли працювати з клубами , що мають невеликі бюджети , адже ні для кого не секрет , що в Україні , за винятком четвірки топ -клубів , фінансування на більш низькому рівні, ніж в Росії. Вони знають футбольні ринки країн і можуть привозити з собою з України хороших виконавців. Правда , останнім часом , українські футболісти не особливо горять бажанням залишати свою батьківщину , оскільки через ліміт на легіонерів у себе вдома отримують непогані гонорари.
Саме в Україні спочатку обкатуються і тренери з інших колишніх союзних республік , причому , пройшовши досить жорстку школу , тепер вони з успіхом працюють в Росії. Як лакмусовий папірець - робота Леоніда Кучука , який потрапив транзитом через "Кубань " в " Локомотив". Сьогодні він має шанси стати одним з найуспішніших тренерів залізничників , чи не за останнє десятиліття , виконавши заповітну мрію вболівальників - поборотися за чемпіонство і потрапити в Лігу чемпіонів. Допомагає йому там , до речі , український фахівець Юрій Куліш. Нагадати , звідки прийшов Кучук ? З вельми скромного київського " Арсеналу". Перший російський досвід у бєлгородському " Салюте " у Леоніда Станіславовича був неуспішним , і лише гарненько обтесавшись в українському чемпіонаті , Кучук зумів повноцінно проявити себе в Росії .
Або ось ще один білорус за місцем народження , але розкрився як тренер саме в Україні . Олег Кононов залишив свій яскравий слід у долі "Карпат" і "Севастополя " і тепер успішно трудиться в " Краснодарі " . Здавалося б , бюджет цього клубу дозволяє запросити тренера з європейським ім'ям , але пан Галицький хоче бачити на посту рульового дбайливого розпорядника , який будуватиме команду -зірку , але не команду -зірок. І Кононов , і раніше згаданий Кучук з цим чудово справляються.
У команді рангом нижче - нижегородської " Волгою " , трудиться зараз Юрій Калитвинцев. Уродженець Волгограда , кращі футбольні роки якого пройшли в Україні , навів українську юнацьку збірну до перемоги на чемпіонаті Європи , а навесні цього року врятував від вильоту в першу лігу волжан , і старанно ліпить з неї команду - середняка . Найближчим помічником Калитвинцева є Геннадій Литовченко . Хто б , що не говорив , але український футбол більш , ніж російський , схожий в організації гри на суперпрагматізм німецького та італійського футболу , з їх девізом " результат понад усе". А досягається це шляхом суворого дотримання порядку . "Граємо просто , від оборони " . "Не пропустимо , а попереду щось залетить " . "Курочка по зернятку клює " . Такі висловлювання цілком можуть бути вимовлені більшістю українських тренерів. Або ще , це вже від метра : "Гра забудеться , результат залишиться" . Ось і Калитвинцев ліпить свій конструктор: можливо , не яскравий "Лего" , але такий собі міцний , схожий на іграшки радянського виробництва. Головне в якому , вміння тримати удар.
А якщо є гроші і амбіції? Можна запросити тренера формату Юрія Максимова . Він покликаний під прапори мордовського футболу з чітко поставленою метою : вивести однойменний колектив у Прем'єр - лігу . І судячи з усього , у нього це вийде. І ось тепер ми підходимо до самум найцікавішого. Справа в тому , що останнім часом стала поширюватися інформація про можливе чергове український десант . І якщо задуматися про те , хто може вже зараз посилити тренерський цех РПФЛ , то першим на думку спадає кандидатура Романа Григорчука . Жорсткий і амбітний , сучасний і прагне вчитися кожен день і годину , який створив зі скромного і за складом , і з фінансів одеського " Чорноморця " , цілком симпатичний , конкурентний , бойовитої колектив , який в змозі відібрати очки у грандів , і пробився в груповий турнір Ліги Європи. Сам він зізнається в тому , що хоче грати в гостроатакувальний футбол , домінувати на полі. Але , це поки мрії. Це вдається в матчах з середняками , а от з лідерами українського футболу , та й у Лізі Європи йому доводиться грати в основному другим номером. Втім , робить він це досить вдало. У майстерно розставлені пастки вже попалися і київське " Динамо" , і їхні одноклубники із Загреба , і " Црвена Звезда " , і "Дніпро" ...
Список можна продовжити. От і зрозумій , де він хитрує : адже з побудови гри , він скоріше німецький прагматик , ніж іспанська романтик. Є у нього і ще один величезний плюс : вміння побудувати колектив на так званих "вільних" агентах . Звичайно , знаючи амбіційність тренера , можна припустити , що є мрія набувати , а не підбирати , а й з " безкоштовних " гравців , виявляється, можна побудувати європейського рівня колектив . Уміння вичавити з гравця максимум , навчити його своєму маневру на полі , розкрити його сильні сторони , підготувати його як фізично , так і морально - це його фірмовий знак . Хто міг припустити , що знайомий в Росії по іграх за " Томь " атакуючий хавбек Кирило Ковальчук перетвориться на одного з провідних опорників України ? Уміння працювати зі скромними бюджетами теж багато коштує . Витрачати з розумом гроші власника - великий плюс. Кому знадобився б ? Незважаючи на кризу , в тому ж "Анжи". Здається, що він зумів би переконати Керімова не кидати команду на півдорозі. А ще "Терек" , тим більше що чутки про його можливий перехід туди з'являлися. У списку і " Кубань" , що потрапила в круте піке з Мунтяну , і вже знаюча , що таке хороший тренер з українського чемпіонату - краснодарци цілком можуть поборотися за нього . Тут культурна близькість - Краснодарський край і Україна . Хоча , може так нічого і не вийде. Якщо , наприклад , один з українських грандів , про що регулярно йдуть розмови , все-таки зробить тренеру і його нинішньому клубу офіційну пропозицію . Тим більше , що , за неофіційною інформацією , один з клубів великої четвірки всерйоз розглядає цього фахівця в якості майбутнього тренера своєї команди. Втім , на даний момент Григорчук тренер зайнятий . Його клуб гідно виступає в групі Ліги Європи і складає конкуренцію четвірці визнаних лідерів чемпіонату.
Як і зайнятий тільки почав свою тренерську кар'єру Василь Сачко . Що тільки не пророкували в цьому сезоні полтавському клубу - вдала боротьба за виживання - ось максимум , передбачений перед початком сезону " Ворсклі" . Але немає. Полтавчани впевнено посідають шосте місце , лише на одне очко відстаючи від " Динамо". І знову ми не можемо говорити про якусь іскрометної грі команди під керівництвом Сачко , але результат , при мінімумі засобів , він видає відмінний. У всякому разі, поки . Але ж є і фахівці , які в даний момент вільні. Відомо , що не так давно були пропозиції з " Уралу " і " Мордовії " у Олега Тарана тренера , який на одному натхненні, без будь-якого фінансування , тримав у минулому сезоні в середині турнірної таблиці розпадається "Кривбас". А коли фінансування було на рівні , то з тими ж криворожанами Олег Анатолійович двічі брав бронзу чемпіонату і виходив у фінал національного Кубка . Вільний зараз і добре знайомий з російським ¬ і реаліями Павло Яковенко , який залишив пост тренера української молодіжки . Вже півроку без клубу та Анатолій Дем'яненко , який вигравав за межами України континентальний Кубок зі скромною командою з Узбекистану.
Так що дуже велика ймовірність , що зовсім скоро з України з любов'ю , на Схід , потягнуться чергові фахівці , які в розпал сезону будуть сприйматися пожежниками. Але потопаючі клуби якраз і мріють про порятунок , не думаючи про красу гри. А що-що, але результат українські тренери завжди вміли давати.