Зараз вже нікого не дивує, коли на Олімпіадах корейці виступають за Росію, росіяни - за Словаччину, а канадці за Швейцарію.
Але якщо в більшості випадків спортсмени змінюють країну через занадто високу конкуренцію в рідній збірній або з особистих причин, то українці зазвичай їдуть заради нормальних умов, що дозволяють банально не завершувати кар'єру і навіть перемагати.
"Обозреватель " розповідає про найвідоміших олімпійців, яких втратила Україна. Ця п'ятірка спортсменів може виграти в Сочі більше медалей, ніж вся наша збірна.
Олена Савченко (Німеччина, фігурне катання)
Вихованка школи київського "Динамо" стала знаменитою в 2000 році, коли виграла юніорський чемпіонат світу в парному катанні зі Станіславом Морозовим. Але після Олімпіади - 2002 їх дует розпався. Морозов довго відновлювався після травми, і Савченко не хотіла втрачати час, вирішивши виступати за Україну з російським фігуристом Антоном Неменко. На жаль, наша федерація грошей на цей проект не знайшла. Довелося мініатюрній (зріст 152 см), але амбітній українці підшуковувати собі роботу за кордоном. Олена отримала запрошення від знаменитого німецького тренера Інго Штойєра - він запропонував їй створити пару з Робіном Шолкови. "Ну, ти ж не заміж за нього збираєшся", - напівжартома підтримали вибір темношкірого партнера (Шолкови - німець чесько-танзанійського походження) батьки Олени. Вона погодилася, і з 2005 року почала представляти Німеччину. Савченко не прогадала - за цей час пара чотири рази вигравала чемпіонати світу та Європи. Саме українка є лідером в дуеті. Велика Тетяна Тарасова вважає її геніальною фігуристкою і новатором в парному катанні. Саме завдяки характеру Олени вдалося захистити від цькування звинуваченого у співпраці з східнонімецбкими спецслужбами Штойєра, а пізніше і відновити фінансування з боку німецької федерації. Раз на рік Савченко відвідує батьків в Україні, а весь інший час живе в німецькому Хемніці. Разом з Шолкови вони планують змінити бронзу Ванкувера-2010 на золото Сочі-2014. Правда, зробити це буде непросто. У 30-річної Олени в цьому сезоні загострилися старі травми, а головні конкуренти (теж, до речі, не без української участі ) - у відмінній формі.
Тетяна Волосожар (Росія, фігурне катання)
Так-так, золота медаль Сочі в парному катанні може виявитися розбиранням двох українських фігуристок - Савченко і Волосажар. У них багато спільного. Обидві каталися зі Станіславом Морозовим, обох тренував Інго Штойєр, обидві в розквіті сил виїхали з країни. Волосожар виступала з Морозовим після від'їзду Савченко. Під керівництвом Штойєра найкраща пара в історії українського фігурного катання, так і не вигравши нічого суттєвого, протрималася до Олімпіади-2010. Морозов завершив кар'єру, а Волосожар рвалася на вершину. Повна відсутність перспектив в Україні підштовхнула Тетяну на переїзд до Росії. Тим більше, її давно туди кликали, і пропонували рівноцінного по класу партнера - Максима Транькова. У Москві їм створили всі умови, а екс-напарник і цивільний чоловік Тетяни - Станіслав Морозов - увійшов до тренерського штабу нової пари. За три неповних сезону Волосожар і Траньков стали чемпіонами світу і тричі виграли чемпіонат Європи. На думку фахівців, технічний рівень цього дуету настільки високий, що для "золота" Сочі їм вистачить і звичайного чистого прокату своєї програми. Незважаючи на зоряний статус і фанатичне обожнювання російської публіки, 27-річна Волосожар ніколи не забуває, що вона родом з Дніпропетровська. На всіх міжнародних змаганнях на її ковзанах поряд з російським зображений і український прапор.
Антон Кушнір (Білорусія, фристайл)
Лижної акробатикою Кушнір займається з 8 років. Хлопчисько з Рівного швидко доріс до рівня збірної України, але не зміг встояти від привабливої пропозиції перебратися в Білорусію. Сьогодні мінський динамівець - один з найтитулованіших спортсменів своєї країни в зимових видах. У його активі перемога в загальному заліку Кубка світу і "бронза" чемпіонату світу. На Олімпіаді-2010 Кушнір вважався претендентом на перемогу, однак падіння у кваліфікації не дозволила йому вийти навіть до фіналу. У Сочі 29-річний Антон їде, маючи в арсеналі найскладніший стрибок в історії фрістайлу - потрійне сальто з п'ятьма гвинтами. Він - один з фаворитів Ігор-201. У численних інтерв'ю Кушнір ніколи не шкодував , що в молодості змінив громадянство. Навпаки, він упевнений, що лише завдяки підтримці білоруської федерації зумів повністю розкритися в лижній акробатиці. У той час Кушнір багато часу проводить і в Україні, де у нього як і раніше багато друзів.
Алла Цупер (Білорусія, фристайл)
У відмінності від Кушніра, Алла переїхала в сусідню країну вже відомою спортсменкою. У складі нашої збірної Цупер, яка теж родом з Рівного, ледь не виграла медаль в Нагано-98. Після першого стрибка тоді ще українка йшла другою, але другу спробу провалила, і в підсумку виявилася лише п'ятою. "Не буде з вас толку. Потрібно набирати молодь." - Почувши такі слова від тодішнього головного тренера збірної України Костянтина Данилова, Цупер прийняла запрошення білоруської федерації, і перебралася до Мінська. У Білорусії Алла отримала відмінні умови для тренувань і стала регулярно їздити на етапи Кубка світу. Втім, перевершити результат Нагано на наступних трьох Олімпіадах вона не змогла. Володіючи складними, фактично медальними стрибками, Цупер весь час не вистачало впевненості при їх виконанні. Після Ігор-2010 вона завершила кар'єру, проте за рік до Сочі вирішила повернутися. Як показали останні старти, 34-річна Цупер повністю відновила техніку, і при вдалих обставинах готова втрутитися в боротьбу за медалі на своїй п'ятій Олімпіаді.
Володимир Григор'єв (Росія, шорт-трек)
Зараз вже мало хто згадає, що Григор'єв був єдиним представником України у шорт-треку на Олімпіадах в Солт-Лейк-Сіті і Турині. Більше того, він навіть ніс синьо- жовтий прапор на церемонії закриття Ігор-2006. Володимиру досі належить рекорд України з бігу на 500 метрів. На жаль, уродженець Шостки вже сім років, як лідер збірної Росії. Він вигравав чемпіонат Європи в спринті та естафеті, навіть встановив світовий рекорд на пятисотметрівці. Причина переїзду Григор'єва до Росії очевидна - в Україні на розвиток шорт-треку виділяли мізерне фінансування, тоді як у сусідів з грошима, льодом і поїздками на змагання немає проблем. Зіграли роль і особисті образи - батька і за сумісництвом тренера Володимира "відчепили" від поїздки на Олімпіаду-2006 на догоду якомусь чиновнику. У результаті, обидва Григор'євих вже давно живуть і працюють в російському Клині. У Сочі 31-річний Володимир розраховує поборотися за медаль в спринті і дуже сподіватися на "золото" в естафеті.