25-й день народження капітан «Карпат» Валерій Федорчук запам'ятає на все життя. Адже того дня (минулої суботи, 5-го жовтня) «зелено-білі» обіграли у Запоріжжі «Металург», здобувши першу гостьову перемогу в сезоні, а він ще й отримав офіційний виклик до національної збірної. Про те, як його прийняли в головній команді країни і як він разом з партнерами готується до вирішальних матчів, Валерій розповів газеті «Спортивка».
- Звісно, про такі подарунки на День народження можна лише мріяти. Дуже радий, що ми виграли у Запоріжжі, але все ж на перше місце за рейтингом ставлю виклик до збірної. Він для мене став приємною несподіванкою. Адже команда Михайла Фоменка показує в останніх іграх хороший футбол, а головне, дає необхідний результат. У збірній, в принципі, вже сформовано колектив, тому особливих потреб щось змінювати нібито немає. Але Михайло Іванович вкотре не на словах, а на ділі довів, що дорога до збірної відкрита для всіх. Дуже вдячний йому за довіру і зроблю все, щоб її виправдати.
- Як тебе прийняли у збірній?
- Нормально. Та я особливо за це й не переживав. Адже в збірній грають професіонали найвищого рівня. До того ж я не перший день у футболі і багатьох знаю не лише за іграми у прем'єр-лізі, а й за виступами за одну команду - як на рівні клубів, так і за молодіжну збірну.
- Коли вирушав до збірної, що тобі казали партнери по «Карпатах» і головний тренер Олександр Севідов?
- Усі за мене раді. Бажали проявиш себе з найкращого боку і закріпитися у збірній. А Олександр Володимирович наголосив, що це тільки аванс, який я, якщо хочу грати у збірній, повинен відпрацювати не на сто, а на всі двісті відсотків. Я з ним повністю погоджуюся і розумію, що виклик у збірну можна заробити лише самовідданою працею на кожному тренуванні.
- Розраховуєш взяти участь в іграх?
- Звичайно, що гак. Якби було по-іншому, сюди б і не їхав. А поставить мене тренер в склад чи ні, це вже запитання не до мене. Я ж хочу довести, що можу бути максимально корисним.
- У збірній серйозна конкуренція, особливо в середній лінії, в якій ти якраз найчастіше і граєш.
- Знаю про це - склад України мені добре відомий, хто на якій позиції грає, я також знаю. Але конкуренції не боюся. Проти всіх збірників мені доводилося грати. У грі кожного з півзахисників збірної є багато сильних якостей.
Але ж при цьому є й недоліки. Тому головне - сумлінно ставитися до своїх обов'язків, а там життя покаже. Звичайно, я хочу зіграти, але й сам виклик до збірної вже є для мене кроком уперед у моїй кар'єрі.