Для прикарпатського борця Василя Федоришина нинішній рік складається вдало. Калушанин уже встиг перемогти на престижному турнірі у Красноярську, вибороти «бронзу» чемпіонату Європи, а також допоміг збірній України посісти четверте місце на командному Кубку світу. Втім, найважливішу перемогу Василь здобув зовсім не на борцівському килимі. У квітні він уперше став батьком. В ексклюзивному інтерв'ю «ГК» спортсмен розповів про останні тріумфи, сімейні клопоти та дружбу з Романом Гонтюком.
- Найперше поговоримо про Ваші успіхи у нинішньому змагальному сезоні. Від почату року Ви мали декілька важливих стартів, зокрема командний Кубок світу та чемпіонат Європи. Як оцінюєте свій виступ і виступ збірної України в цілому?
Стосовно командного Кубка світу, для збірної України потрапляння до шістки найкращих світових команд, безумовно, стало вагомим досягненням. Звісно ж, могли вибороти і третє місце, але не вдалось перемогти збірну Азербайджану в сутичках за «бронзу». Як на мене, це має цілком логічне пояснення, адже у наших суперників значно кращі умови підготовки, та й взагалі там зовсім інше ставлення до нашого виду спорту. Скажімо, Президент Азербайджану Алієв є почесним президентом федерації вільної боротьби, тому кошти там виділяються просто скажені. Відповідно, азербайджанці з легкістю можуть собі запросити легіонерів, з яких переважно і складається борцівська збірна цієї країни. Саме тому ми і поступилися суперникам.
- Якщо не секрет, які завдання ставилися перед збірною на Кубок світу? Адже її головний тренер Руслан Савлохов залишився незадоволений четвертим підсумковим місцем...
Звичайно ж, тренери збірної завжди ставлять перед нами завдання виступити якомога краще. Але це спорт, і цього разу випало так, що ми посіли четверте підсумкове місце. В принципі, наша команда завжди потрапляє до п'ятірки найкращих команд світу, що є на сьогоднішній день досить пристойним результатом, враховуючи ту підтримку, яка у нас припадає на вільну боротьбу на державному рівні.
- А можливо, проблема ще й у так званій зміні поколінь? Вже багато років Ви є незмінним першим номером у ваговій категорії до 60 кілограмів. Чи відчуваєте конкуренцію на внутрішній арені з боку молодих борців?
Звичайно ж, перспективна молодь завжди є, і це тільки тішить. Водночас, дуже вже сильної конкуренції у своїй вазі я не відчуваю. Але переконаний, що у найближчому майбутньому талановиті молоді борці таки добавлять у своїх результатах.
- На цьогорічному чемпіонаті Європи у Баку Ви стали єдиним у чоловічій збірній країни, хто завоював континентальну нагороду...
Ви знаєте, як зазвичай у спорті буває: є білий день і є чорний день. Справа в тому, що ми дуже серйозно підняли нашу планку, відтак завжди на європейських чи світових форумах здобуваємо достатньо багато нагород. Тому всі думають, що так має бути завжди. На цьогорічному чемпіонаті Європи нам і справді не вдалося підтвердити свій клас. Тим більше, що змагання проводилися, знову ж таки, у столиці Азербайджану - Баку, де тутешні спортсмени мають дуже серйозні фінансові вливання, що нам здебільшого заважає показувати хороші результати. Та й жеребкування для нас склалося не зовсім вдало, і судді не завжди були на нашому боці.
- Ви вже маєте за своїми плечима три перемоги на континентальних першостях. Чи було бажання і цього року доповнити таку солідну колекцію ще одним «золотом»?
Звісно ж, перед собою я завжди ставлю тільки максимальні завдання, відтак їхав у Баку за перемогою. Але у підсумку здобув тільки «бронзу». Чому? Мабуть, десь недооцінив свого молодшого супротивника у чвертьфінальній сутичці, грузина Заркуа. Можливо, перемігши у першому колі свого основного суперника - болгарина Гуідея, я дав певну слабинку і на наступний поєдинок десь недостатньо налаштувався. Загалом, добре, що це трапилося на чемпіонаті Європи, адже я вважаю основними змаганнями все ж таки чемпіонат світу та Олімпійські ігри, де такі промашки просто неприпустимі. Тепер нам потрібно зробити правильні висновки і на світовій першості виступити набагато виваженіше і краще.
- Зараз Ви знову можете бути поруч з найріднішими людьми - дружиною Радою та синочком Сашком. Але, мабуть, ненадовго, адже незабаром нові турніри та змагання...
Так, вже зараз готуюся до фіналу серії «Голден Гран-прі-2010», який відбудеться 16-18 червня, знову ж таки, у Баку. У борцівському світі Голден Гран-прі вважаються дуже престижними змаганнями, на які з'їжджаються найсильніші борці світу і міряються силами не тільки за нагороди, а ще й за досить непоганий фінансовий приз. Літо буде присвячене підготовці до чемпіонату світу, який восени пройде у Москві. Хоча і про сім'ю аж ніяк не забуватиму, допомагатиму, чим можу. Батьківські турботи - приємні. І навіть недосипання - це скоріше не втома, а додаткова енергія. Це абсолютно нові, раніше не знайомі почуття.
- Зараз Ви мешкаєте у Києві в новій квартирі, яку нарешті виділила держава за багаторічні успіхи у вільній боротьбі. Вже обжилися в нових умовах?
Справді, мені нарешті дали помешкання у столиці, про яке ми з дружиною так довго мріяли. Задля цього я дуже важко і багато працював. Квартира досить нормальна, щоправда, однокімнатна. Втім, вона прийшлася дуже вчасно, адже нещодавно я став татом. Але, знову ж таки, сім'я збільшилася і вже ця квартира замала (посміхається). Тому хочеться вже більшого...
- Якщо не помиляюся, Вашим сусідом у новобудові є ще один уславлений олімпієць, надвірнянський дзюдоїст Роман Гонтюк?
Саме так, ми з Романом дуже добрі друзі, щодня бачимося, регулярно навідуємось одне до одного. До того ж наші дружини також у хороших стосунках, знайшли, так би мовити, спільну мову й інтереси. Дружна Романа зараз вагітна і зовсім скоро має також народити. До слова, у мене є дві собаки, а дружина Гонтюка, Людмила, на разі допомагає нам ще й з їх утриманням, адже у нас зараз грудна дитина.
- До речі, як зараз самопочуття у Романа? Він пропустив через важку травму практично цілий минулий змагальний рік...
Так, це злощасне ушкодження (розрив сухожилля на задній поверхні стегна - ред.) перекреслило всі його змагальні плани не тільки на 2009-й рік, а й на першу половину нинішнього сезону. Більше того, Роман зробив дуже складну операцію, після яких, як правило, важко повернутися у великий спорт. Але я бачу, що він дуже налаштований на повернення на татамі, посилено тренується.
- Чи допомагаєте Ви йому, як друг і колега, повернутися на змагальну стежку? Можливо, разом з ним тренуєтеся?
Неподалік від нашого будинку є хороший стадіон, на якому ми разом бігаємо, скажімо так, набираємо фізичну форму. І якщо я перебуваю в оптимальній змагальній формі, то Романові треба ще досить багато попрацювати над цим, до того ж, скинути зайву вагу. Я думаю, ми разом все подолаємо і ще не раз святкуватимемо перемоги!
Андрій МЕНІВ, https://gk-press.if.ua
Василь Федоришин у сезоні-2010:
Вже змагався на...
- гран-прі «Іван Яригін» (Красноярськ, Росія) - 1 місце;
- командному Кубку світу (Москва, Росія) - 4 місце зі збірною України;
- чемпіонаті Європи (Баку, Азербайджан) - 3 місце.
Ще буде змагатися на...
- «Голден Гран-прі-2010», фінал (Баку, Азербайджан), червень;
- чемпіонаті світу (Москва, Росія), вересень.