Найсильніша людина планети Василь Вірастюк поміняв свою дружину Інну на жінку співака шансону із Чернівців Миколи Грицкана. У фінальній частині телешоу "Міняю жінку-4" ("1+1"), яка вийшла 3 січня, вперше помінялися дружинами не звичайні, а зоряні сім'ї. Активна і динамічна Інна на тиждень поїхала до спокійних Чернівців, а Василь приймав у столиці Аллу, яка звикла до цілком іншого життя. «ГК» розпитав подружжя Вірастюків про враження від проекту та про те, що залишилось за лаштунками.
- Василю, як так сталося, що Ви поміняли свою жінку?
-Буквально за день до того, як нам подзвонили з проекту "Міняю жінку", ми якраз дивились цю передачу. Потім їдемо з дружиною в машині, а вона каже: "Ти знаєш, класно би було взяти участь в такому проекті, але я би погодилась лише в тому разі, якби мене заперли в Сполучені Штати". Чому? Бо Інна дуже добре готує, а як відомо, американці до їжі ставляться несерйозно, їдять все нашвидкуруч. Чіпси, пластівці, залиті молоком. Інна каже, що вона би їх по-доброму здивувала. А тоді буквально наступного дня нам зателефонували і запропонували взяти участь у проекті. Ми були здивовані. Більше бажання було в Інни.
- А Ви не змогли відмовити дружині?
-Їй хотілося нових емоцій. Побачити невідоме місто, бо, за умовами проекту, учасники не знають, куди їх відправлять. Інна сподівалася, що їй випаде багатодітна сім'я. Просто цікаво. А мені то все одно, я ж залишаюся в Києві, вдома з дітьми.
- Як Ви сприйняли Аллу, чим вона відрізнялася від Інни?
-Алла - абсолютна протилежність Інни. Якщо моя Інна дуже імпульсивна, динамічна, на кухні, як вітер, то Алла навпаки. Вона нікуди не поспішає, живе в такому спокійному чернівецькому ритмі. Та й вона чесно зізналась, що від кухні далека. Тому я їй першого ж дня сказав: "Алло, Ви сідайте, не напружуйтесь. Все одно Ви не знаєте, що треба готувати дітям чи мені". А тим більше, що Інна, коли їхала, наварила нам цілий баняк борщу, наготувала м'яса, так що Ви сильно не переймайтесь". Так вона в принципі і зробила - сильно не переймалась (сміється).
- Але Ви виставляли їй якісь вимоги до життя у Вашому домі?
-Ні, я її попросив просто нам не заважати - оце і була найголовніша умова. Я їй просто сказав: "Не заважайте, будьте поруч". Звісно, вона допомагала дітей одягнути-роздягнути, підігріти, подати обід.
- Вам якраз нових емоцій не хотілося?
-Ми живемо у виробленому ритмі, і щось змінити в цьому столичному ритмі важко. Режим у нас зовсім інакший, ніж у Аллиній сім'ї в Чернівцях. Вони там собі встають о восьмій-дев'ятій ранку, помаленьку розкачуються. Дитина у них не ходить до школи. А ми встаємо о шостій - пів на сьому. Близько сьомої дружина готує сніданок, ми збираємо дітей, снідаємо. Завчасно виїжджаємо, щоб без корків їх нормально завезти - у садок молодшого, потім старшого завожу до школи. Тоді сам їду на тренування, далі - у справах. Після обіду починається все у зворотньому напрямку - збираю всіх, відвожу додому. Вони обідають. Увечері я ходжу на тренування з малими, вони займаються східними єдиноборствами. От таке. Тут важко щось нове внести в такий графік. Тому я їй так сказав. Тим більше, що вона попередила, що руки в неї не до кухні.
- Ви так великодушно пожаліли Аллу. Не знати, чи інший чоловік так терпляче вислухав би таке зізнання.
-Ну, вона ж не для того приїхала, щоб я над нею знущався. Передача ж зовсім не про те.
- Чи намагалася вона щось змінити або додати у Ваше життя?
-Вона сказала, що, на її думку, у нашій сім'ї важко щось змінити, тому вона цього робити не збирається. Вона просто побачила, що у нас все так добре і злагоджено.
- Невже проект нічого не змінив у Вашому житті?
-У нас стосунки і так були прекрасні, але після цього проекту я почав якось по-іншому дивитися на нас, бо зрозумів, що сімейна пара - це взаєморозуміння, коли не потрібно людині щось пояснювати, вона тебе розуміє і відчуває, що ти хочеш зробити.
- Василю, як відбувається життя з камерами? Оператори знімають кожен крок чи все-таки є моменти, коли тактовно вимикають камери?
-В робочий день вони постійно перебувають біля нас. Вночі камер немає, але, за контрактом, завжди з жінками присутня дівчина-редактор, яка має стежити за порядком або просто контролювати, щоб не було несподіваних ситуацій, бо ж сім'ї бувають різні. І чоловіки, до яких вони приїжджають додому, буває, по-різному реагують. Якщо вони агресивні, щоб не було неприємних несподіванок, редактор завжди присутній.
- Вам не було неприємно через присутність камер у Вашому домі?
-Я скажу коротко - я вже звик до камер, для мене нічого незвичного не було.
- Були якісь внутрішні правила на проекті? Чи заборонялось щось учасникам?
-Не можна було спати разом (сміється). Насправді, все було, як у житті, так і тут. Якщо виникає якась сварка між новою парою, то це все знімається. Все на екрані. Це реально. Нічого немає вигаданого чи прописаного у сценарії наперед. Все йде так, як іде. Клеїться чи не клеїться - все це видно у передачі.
- Ви не шкодуєте, що викреслили п'ять днів зі свого звичного життя і пожили трохи іншим?
-Та ні, чого шкодувати? Усі здорові приїхали, помінялися назад. Все добре. Я дуже радий, що дружина приїхала. Таке враження, що ці п'ять днів я жив із лівою рукою, а тут у мене дві руки з'явилося!
- Інно, це була Ваша ідея поміняти звичну сімейну обстановку. Вам сподобався новий досвід?
-Мені було цікаво подивитися, як живуть інші люди, інші сім'ї. Я подивилася.
- Таке враження, що родина шансоньє не виправдала Ваших сподівань...
-Просто я дуже активна людина, а це дуже спокійна, врівноважена сім'я. Їх влаштовує таке життя, цей спокій, ця тиша - їм добре так жити. Це їхнє життя, і вони його обрали. А в мене інший вибір. У мене три хлопці, потрібно завжди бути активною, щоб у них все було, щоб вони були нагодовані, щоб їм було комфортно, треба робити уроки. Треба постійно все встигати.
Я звикла до життя в русі. Київ - це місто постійного руху. Чернівці - дуже спокійне і повільне місто. Всі повільно прокинулись, повільно поїли, повільно пішли... Це просто не моє життя. Якщо комусь так добре - слава Богу!
- З новим чоловіком дозволяють спати в одній кімнаті чи відселяють і суворо контролюють?
-Взагалі, мені здається що такі думки учасникам проекту навіть в голову не приходять (сміється). Але якщо в когось і приходять, то хіба що після проекту це можна втілювати в життя. На проекті це неможливо. Якщо хтось хоче щось поміняти у своєму житті, то нехай змінює після передачі, щоб не було ніяких проблем у знімальної групи і в цього проекту. Хоча люди різні бувають. Уявіть, якщо хтось щось таке зробить на проекті, це ж потім сім'ї руйнуються, це дуже великий біль. Так не можна. Тому, безперечно, потрібен контроль.
- З якими емоціями Ви повернулися до свого чоловіка і дітей?
-По-перше, я за ними неймовірно скучила. А по-друге, за п'ять днів спокійного і мирного життя у мене назбиралося дуже багато енергії!
- Ви маєте ще якусь роботу чи хобі, чи весь час йде на господарство та дітей?
До аварії у мене була робота. А тепер довелося дуже багато чого змінити у житті і звикнути до цього. Мені на цю тему дуже не хочеться говорити.
- Ви зайняли місце Алли, яка, як каже Василь, Ваша повна протилежність. Що Ви знаєте про неї?
-Алла не ходить на роботу, не водить машину, не їздить на базар за покупками, вони живуть тихо і спокійно. Я завжди в суботу їду на базар і купляю все для хлопців, бо потім цілий тиждень їх треба годувати. У Києві це доволі проблематично: поки доїдеш через корки, поки припаркуєшся. Алла не сприймає таких речей - як це вона одна піде, сама принесе!.. А я сама ходжу і сама приношу. З Василем ходити на базар - це ще більша проблема, ніж самій. Більшість часу ти стоїш і роздаєш автографи. Я ходжу сама. Василь зустрічає мене біля будинку і допомагає все занести. Алла дуже спокійна. У неї один чоловік і дитина. Чоловік поїхав на гастролі, і їй особливо не треба напружуватись, як каже Василь.
- Ви намагалися щось змінити у родині Миколи та Алли?
-Я хотіла змінити лише одну річ. Для мене було неприйнятним те, що чоловік постійно говорив "Я, я, я, я" і постійно ходив і намагався щось зробити, хоча деякі речі він уже призабув, деякі з віком вже не міг зробити. Але ж не можна постійно казати "Я", якщо у тебе є жінка і дитина. Треба казати "Ми" і сприймати родинне життя трохи по-іншому. Оце єдине, що я хотіла змінити. Щоб він більше часу приділяв доньці, більше ходив з нею на якісь дитячі тренування чи дитячі заходи, бо дитині потрібен тато, і варто, щоб він приділяв їй значно більше часу.