Боксери, борці, каратисти та інші спортсмени, які присвячують своє життя тренуванням у спортивних та бійцівських клубах, нерідко заробляють гроші "кришуванням" бізнесу та вуличними "розбірками" за долари
На території України є десятки тисяч різних секцій, де бажаючих можуть навчити дзю-до, джиу-джитсу, айкі-до, боксу та іншим видам бойових мистецтв. Щодня там тренуються діти, підлітки, юнаки та дорослі. Багато з них переступають поріг секції з мрією стати сильним та знаменитим спортсменом, але більшість людей закінчують у рядах вуличних бійців та "тітушок".
Бійцівські клуби та спортивні секції функціонують за внески самих людей, які у них займаються, та певних бізнесменів. Інколи навіть держава допомагає. Забезпечені люди переважно займаються лише для свого задоволення, а от в секціях для бідних, де плата в місяць за тренування становить близько 300 гривень, можна знайти людей з неблагополучних сімей. Головною можливістю досягти чогось у житті для них стає спорт.
Деякі спортсмени, які мають можливість, платять гроші і їдуть на турніри, де їх можуть помітити спонсори. А деякі просто чекають можливості підзаробити іншим шляхом.
Як вербують бійців
Власники бійцівських клубів та спортивних секцій перебувають у контакті з різного роду спонсорами та бізнесменами, яким зазвичай потрібна "криша".
Нам вдалося поспілкуватися з 23 річним кандидатом в майсти спорту з рукопашного бою на прізвисько "Сокіл". Своє ім'я він афішувати не хоче. Сам хлопець із Хмельницької області, який в 13 років пішов у зал, щоб стати авторитетом у своєму дворі.
"Моя родина була далеко не елітою. Батько - далекобійник, а мати працювала в магазині. Звичайно, я хотів мати комп'ютер, якісь прикольні речі, але вже у тому віці я зрозумів, що в житті так просто нічого не дається. У школі був тріїчником, але переламним моментом стала бійка зі старшим хлопцем у дворі. Після того, як він мене побив, я записався у секцію карате. Батьки тоді допомогли, оплачуючи заняття. Зі мною у секції займалися різні хлопці. Хтось мріяв про кар'єру бійця. Ми їздили на різні турніри, навіть у Київ. Тоді ще не знав, що у 20 років вперше візьму участь у "нелегальних боях".
За словами "Сокола", пропозицію підзаробити йому зробив один з хлопців, який займався з ним.
"Одного разу він сказав, що набирає хлопців для турніру, який не афішується. Я не впевнений, що ці бої були нелегальними. Звичайний бійцівський клуб. Бої проходили у залі, але там були лише "свої". Ми билися, отримуючи гонорар за перемогу. Бій був без правил. Людям обличчя розбивали, носи ламали. Ми за участь отримували гонорари. Я тоді переміг та програв. Отримав за участь $100 і ще $75 за перемогу. Гроші були нормальні, ось тільки відходив потім довго. Лише потім дізнався, що такі турніри проходять досить часто і спортсменів на них вербують перевірених", - розповідає юнак.
"Серед публіки було багато таких собі бізнесменів, ділків та інших людей при грошах. Вони підбирали собі людей. Наскільки я знаю, вони шукають бійців на різних турнірах або просто вкладають гроші у секцію, щоб потім мати змогу використати бійців у власних цілях. Звичайно, ти можеш відмовитися на них працювати, але більшість хлопців бідні і без перспектив, а їсти хочеться. Які пропозиції? Все дуже просто. В когось вони вкладають гроші, роблять тобі кар'єру, а ти виконуєш за них роботу. Але це лише ті бійці, яким дуже пощастить. Я про таких лише чув. З іншими вони навіть особисто не спілкуються. Наприклад, бізнесмен може робити замовлення своїй людині, а та вже набирає людей. Замовлення бувають різними: охорона об'єктів, точок на ринках, мітинги, наїзди на когось та інше. Тобі дзвонить людина бізнесмена, яка, зазвичай займається з тобою в клубі. І ти погоджуєшся, або відмовляєшся. Я, наприклад, заробляв за охорону одного об'єкта 150$ за день. Охороняли тиждень", - розповідає "Сокіл".
За його словами, звичайно, траплялися різні історії. Хлопців вербували навіть на участь у різних мітингах.
"Але я на таке не "вівся": платять мало, ще і "відгрести" можна. Набагато краще охороняти певні об'єкти, або навіть самого господаря на замовлення. Звичайно, одного разу була історія, коли стінка на стінку. Нас попередили, що треба розібратися там з одним "чудаком". Пішло 10 чоловік. Там нас зустріли десь 15-18. Вони там між собою щось не поділили, а нас як звичайне м'ясо", - каже він.
За словами "Сокола", наразі він планує відійти від такого виду заробітку і вже навіть знайшов роботу за кордоном, куди вирушить найближчим часом.
"Тітушки" будуть завжди
Використовувати бійців на кшталт жителя Білої Церкви Вадима Тітушка (який у 2013 році напав на журналістку під час мітингу, чим зробив своє прізвище назвою всіх мітингарів характерної зовнішності та поведінки) продовжуватимуть і надалі.
Винаймати "тітушок" у власних цілях на мітингах та в інших ситуаціях полюбляли люди режиму Януковича, але ця традиція в Україні, судячи з усього, нікуди не дінеться, бо велика кількість сучасних бізнесменів, особливо в регіонах, заробили статки в буремні 90-ті, де "кришування" точок та "наїзд" на конкурента були звичним явищем. Часи змінилися, але мізки у ділків залишилися на тому ж рівні.