Знамениту фанатську пісню «А ми йдемо!», яка врешті стала гімном ФК «Карпати», майже два десятиліття тому написав простий уболівальник «зелено-білих» Мирослав Грабар. За основу взяв мотиви джазового хіта 40-х років минулого століття славетного Луї Армсторнга «When the saints go marching in».
Клубний тележурнал «ПроКарпати» (щопонеділка о 22:35 на телеканалі ZIK) продовжує знайомити із пісенною історією львівського клубу.
«Це було років 15-20 тому. Спочатку мені постійно крутився в голові мотив пісні Армстронга, а потім прийшли і слова. Увесь процес творіння тривав 2-3 дні, – пригадує Мирослав Грабар. – Тоді я був ще геть молодий. Розповів старшим колегам про пісню: заспівали раз, заспівали два, три, чотири.... Всі сказали: справді, непогано».
Тоді хлопець і подумати не міг, що через деякий час написані ним слова на початку кожного домашнього матчу скандуватиме увесь стадіон. «Спочатку пісня пішла в народ, її співали вболівальники. А вже пізніше нове керівництво «Карпат» обрали «А ми йдемо!» як гімн клубу», – каже Мирослав Грабар.
Сьогодні моду на «карпатівські» пісні диктує лідер ГО «Завжди вірні» Тарас Павлів. Він ретельно знайомиться із текстами, які пропонують фанати, за потреби вносить до них корективи. А згодом слова майбутнього фанатського хіта з’являються у соціальних мережах та форумах, аби їх вивчили інші.
Саме так, пригадує Тарас, і створилася пісня «Вперед, Карпати». У 16-му секторі вона прижилася одразу, на відміну від іншого шлягеру львівських фанів – «Гей, зелені Леви». Хоча обидві пісні були написані приблизно в один час.
«Гей, зелені Леви» спочатку мали зо 10 варіантів другого куплету, допоки не вибрали найкращий», – пояснює Тарас Павлів.
Автором пісні став фанат Олег Савчук.