Аді Мегреміч про жахіття війни, знання української мови і любов до фізики та IT

10 серпня 09:45
Переглядів: 89
МЕГРЕМІЧ

Нашу розмову він закінчує словом «Дякую». Боснійський поліглот обіцяє – зовсім скоро до своєї мовної колекції він додасть сьому мову, українську. У свої 26 в нього за спиною величезний досвід і багато різноманітних подій. Спорт у його ДНК, він тече у жилах Аді. Однак кар’єрі футболіста могла завадити війна. 

– Аді, матч з «Олімпіком» видався непростим?
– Так, після гри ми були розчаровані. «Карпати» почали дуже добре, про це свідчив рахунок на табло після першого тайму. У нас було багато моментів – ми могли виграти і 3:0, і 4:0. Однак потім ми пропустили і трохи втратили гру. На жаль, перевагу не втримали і звели матч внічию.

– Ти був безпосереднім учасником епізоду, коли Антон Кравченко скоротив різницю у рахунку. Банально програв йому боротьбу?
– За мить до того моменту арбітр сказав мені щось на кшталт: «Грай обережніше, інакше я зараз призначу пенальті». Мабуть, він трохи дезорієнтував мене і я відпустив свого опонента буквально на секунду. Цього було достатньо, щоб м’яч влетів у наші ворота. 

– Як тебе прийняла команда?
– Коли тільки почав тренуватися з хлопцями, то відразу був дуже здивований рівнем гравців. Ми маємо справді хорошу команду. В «Карпатах» є такі досвідчені виконавці, як Федецький і Голодюк. До того ж ми маємо молодь: Швед, Лебеденко, Гуцуляк. Звичайно, дуже потужними є також наші легіонери. Це такий собі мікс різних футболістів, які загалом створюють чудову атмосферу в колективі. 

– Коли тебе презентували у якості новачка «зелено-білих», ти підтвердив той факт, що розумієш українську мову. Звідки у тебе такі навички?
– Все просто – я грав у Латвії, де чув російську мову. Після цього я виступав у Чехії та Словаччині, а місцева мова схожа на українську. Моя рідна боснійська також подібна до вашої мови. Я розумію багато слів і у мене практично не виникає проблем з комунікацією.

– Не дивно, адже, крім рідної боснійської, ти володієш англійською, німецькою, чеською, словацькою і російською.
– Це правда, у мене хороші стосунки з мовами. Більше того, я планую поповнити свій список. Будьте певні, наступною буде українська. Даю двісті відсотків!

– Твоє ім’я Аді це якась скорочена версія?
– Це моє повне ім’я (посміхається). Мої батьки не дуже хотіли, щоб мені хтось давав якісь нікнейми. Тому Аді – це чітко і зрозуміло. 

– Ти народився у спортивній сім’ї?
– Так, максимально спортивній. Мій батько був професійним футболістом і виступав у кількох провідних боснійських клубах, а потім у Німеччині. Щодо мами, то вона гандболістка і грала у національній збірній своєї країни. Мабуть, у мене не було іншого вибору. Починаючи з першого дня, від самого народження, спорт був невід’ємною частиною мого життя. Футболом я розпочав займатися на Батьківщині, а далі було кілька переїздів у Чехію, Латвію, Словаччину, Австрію. 

– Сараєво – твоє рідне місто?
– Так, це столиця Боснії та Герцеговини. Я там народився і жив на відстані кількох кілометрів від центру міста. 

– У 1992-му розпочалася Боснійська війна. Вона вплинула на твоє життя?
– Це жахливі спогади. Я був ще малим, тому не пам’ятаю всіх жахіть. Батьки зібрали всі речі і ми негайно переїхали до Німеччини, оскільки ситуація на Батьківщині була доволі важкою. Батько ще трохи побув у Боснії та Герцеговині, а потім приїхав до нас. Війна – це страшно. Я чув про ситуацію на сході України і щиро співчуваю вам. Я розумію, наскільки це жахливо. Сподіваюся, що у вас все буде добре.

– Згодом твоя сім’я повернулася додому?
– Війна закінчилася і приблизно через півроку ми повернулися в Сараєво. 

– У прем’єрних матчах за «Карпати» ти продемонстрував, що можеш закрити кілька позицій в обороні, зокрема, у центрі та зліва. Де почуваєшся найкомфортніше?
– Мені подобається діяти, як центральний захисник та лівий захисник. Мені дуже подобається та схема, за якою зараз грають «Карпати». Розстановка 3-5-2 є доволі зручною для мене, як лівого центрального захисника. 

– До того, як приїхати в Україну, ти змінив 10 команд. Можливо, настав час затриматися на трохи довше?
– Так, це виглядає доволі незвично, коли гравець змінює стільки команд. Чому так стається? Сам не знаю. У моїй кар’єрі були різні ситуації: непорозуміння з тренером чи запрошення іншого клубу. Однак я стаю старшим і хотів би затриматися в одній команді. Так буде краще і для мене, і для моєї сім’ї. Можливо, такою командою стануть для мене «Карпати». Принаймні, мені тут дуже подобається. 

– У тебе хороша антропометрія, ти ключова фігура у штрафному майданчику під час стандартів. Проте свого часу ти покращив свою бомбардирську статистику завдяки пенальті. Ти їх взявся виконувати у Чехії.
– Так, здається, тричі забивав за «Фридек-Містек». Я ж лівоногий гравець, а це завжди сюрприз для воротаря під час пенальті. Кожен лівша має хороший удар.

– Коли ти грав у Словаччині, то зважився на перехід з «Сениці» до «Спартака» з Міяви. Протистояння цих клубів – доволі відоме дербі у країні.
– У мене не було проблем з фанатами. У той час відбувся перехід трьох гравців з «Сениці», оскільки «Спартак» готувався до виступів у єврокубках. Тоді це всі сприйняли, як належить, тому ніякого негативу мій трансфер не викликав. А взагалі я завжди ставлюся з повагою до фанатів моїх команд.    

– У тебе є інші захоплення, окрім футболу?
– Я доволі добре вчився у школі і навіть любив математику, фізику та інформатику. У вільний час я полюбляю дивитися різноманітні документальні фільми про фізику, працювати з електронікою. Мене можна назвати IT-хлопцем (посміхається)

– Маєш певний досвід конструювання чи програмування?
– Колись трохи займався цим, однак зараз маю не так багато вільного часу. Можливо, коли закінчу кар’єру, то обов’язково цим займуся. 

– Тобто не факт, що Аді Мегреміч в майбутньому стане тренером, бо обере шлях в IT чи фізиці?
– Це правда, всяке може бути (посміхається).

За матеріалами: fckarpaty.com
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: