Маємо нині прекрасну нагоду для ексклюзивної розповіді про Андрія Усмановича Карімова, який не зважаючи на хворобу не пропускає жодного футбольного матчу, щоправда за допомогою ТБ. І, незважаючи на останні невдачі улюбленої команди, підійшов до свого ювілею в хорошому настрої. Хоч хода на стадіон, на разі, залишається більше мрією, Однак, як каже пан Карімов: «У житті все можливе».
Його спортивна діяльність у Львові, у великій мірі, дотична до двох львівських клубів СКА і «Карпати», а ще у його кар’єрі були команди з Ленінграду, Чернівців і навіть польського міста Хойнув. У команді СКА Андрій Карімов розвинув свій ігровий потенціал, а в «Карпатах» - тренерський. А було й таке, що одночасно працював у цих двох командах, які …об’єднали в одну-єдину. Трудився він сумлінно, але вимагав цього також від партнерів і підопічних.
Життя Андрія Усмановича так розпорядилося, що постійно піддавало його випробуванню на міцність характеру. Адже народився у важкий час в далекому Челябінську. Згодом переїхав з батьками до Ленінграду, до міста, у якому місцеве населення допомогло пережити …блокаду. Для дітей, покоління пана Карімова, випало величезне випробування, але росли вони життєрадісними. Кожен хто чогось бажав міг зосередитись на улюбленому занятті, яке йому приносило радість. Малий Андрій віддавав перевагу спорту. Взимку грав у хокей, а влітку у футболу.
Після «Кіровця» на Карімова звернула увагу, на той час елітна ФШМ, де футбольної грамоти його вчив Борис Петрович Грищенко і до 1964 року виступав у складі найвідомішого ленінградського клубу - «Зеніт».
Після чого юнак змушений був через громадську повинність перекваліфікуватися у …солдата. Щоправда у військовій формі не доводилось ходити ні на паради, ні в наряди, але грав у футбол залюбки за львівський СКА.
Цьому переходу посприяла пропозиція від Євгена Дусманова, який також з Ленінграда призивався у СКА. Тренер Сергій Шапошников саме створював свою «золоту» команду. Отримавши від наставника довіру, Карімов почав виступати у складі армійців. І у великій мірі спричинився до фантастичного результату: 1965 року СКА (Львів) став чемпіоном УРСР у класі «Б». І в нагороду кращим футболістам команди присвоїли звання майстрів спорту СРСР. Свій заслужений значок отримав і гравець під номером 2 Андрій Карімов.
Цікавими були тодішні клубні львівські дербі, у яких з перемінним успіхом змагалися СКА і «Карпати». Ігрова атмосфера у цих матчах завжди залишалася напруженою. Футболісти грали не поступливо. Вболівальники обох команд сперечалися, де кожен доводив, що саме його улюбленці сильніші та обов’язково переможуть. Щоправда, тоді армійці частіше перемагали. Найдраматичніші поєдинки сусіди-суперники провели пізньої осені 1965 року уже по завершення першості.
Згідно Положенню про чемпіонат СРСР у класі «А», з одного міста не повинно було виступати два клуби. Тому між обома львівськими клубами в Криму організували спеціальний двоматч, в якому армійці двічі перемогли з загальним рахунком 5:0 і здобули право виступати серед сильніших. Проте карпатці довго не сумували. Федерація футболу СРСР все ж збільшила кількість команд і «Карпатам» «знайшли» місце у цій лізі.
Ой, як йшов на наші матчі львівський вболівальник, - згадує Андрій Усманович. Трибуни переповнені, люди постійно перебували у пошуках «вільного квитка», не те, що зараз…
Невдовзі і «Карпати» ступили на вершину слави. 1969 року здобули кубок СРСР і перехопили популярність, а армійський колектив «втішався» двома бронзовими сезонами, що правда без Карімова, який продовжував своє футбольне життя на, можна сказати, любительському рівні.
Згодом перейшов на роботу до спеціалізованої школи «Карпати». Проте невпевнені виступити і невтішні результати досягнути на початку 80-х років спричинилося до об’єднання обох колективів в один, де на долю тренера Карімова випадала місія своєрідного рятівника команди. Два бронзові сезони довели, що цей львівський клуб на рівних боровся за путівку до вищої ліги, але…
І все таки дитяча школа стала найбільш вдячна наставнику, бо серед вихованців такі особистості, як Василь Кардаш, Андрій Грінер, Олег Бойчишин та багато інших. Але усе це в минулому. На сьогодні залишились тільки хороші спогади, особливо про футбол молодості Андрія Карімова.
- Ви ж подивіться, що робиться з нашими «Карпатами». Валяться на ходу, але всі вдають, що нічого страшного. Прикро, що футбольний Львів опустився на низи, - зі смутком констатує нинішній ювіляр.