Інтерв’ю з Андрієм Квантум – лідером сучасного фан-руху ГК “Галичанка”.
Вперше я почув про “Галичанку” напередодні гри з “Податковим університетом” з Ірпіня. Тоді і вперше прийшли з друзями на гру.
Ідея щодо фанатіння прийшла одразу після цієї гри.
Найвеселіша історія була під час виїзного матчу в Ужгород, де наші дівчата грали проти “Дніпрянки”. Хоч нас було не так і багато (всього 9 чоловік) , працівники міліції сильно зацікавились червоно-чорним прапором і львівськими фанатами. Спочатку нас попросили зняти прапор, на що отримали відмову, а потім просто заважали нам вболівати за наших дівчат. І не тільки мені, але й іншим хлопцям було видно, що навіть працівники міліції вболівають за “Дніпрянку”, не кажучи про коментатора, який відкрито демонстрував це. Причин затримувати нас не було, але впродовж другого тайму першої гри нам задавали дивні питання, які зовсім не стосувались нашого приїзду. Саме веселе в цій історії, мабуть, те що дівчата виграли і ніхто їм не завадив цьому: ні крики чужих фанатів, ні коментатор, ні міліція, – ніхто!
Найважче було готуватись до матчу “Галичанка” – “Карпати”. Про відношення ужгородської команди до наших дівчат ми знали вже давно. Воно було “не найкраще”. Тому ми вирішили підготувати банер саме для ужгородської команди. “Ласкаво просимо” до Львова”. Ми хотіли підкреслити, що їм тут не дуже раді. Цей банер зайняв багато часу (близько двох тижнів роботи). Хочу додати, що ми, фанати, готові прямо говорити своє відношення до суперників.
Всі гравці подобаються! Можливо трохи більше ті, з якими спілкуюсь більше. Це Влада Косміна, Наталя Воловник, Тамара Смбатян, Віка Сідлецька, Леся Смолінг і Леся Парандій.
Чи готовий поїхати на далекий виїзд? На центральну Україну? Звісно готовий. Були б ігри в АР Крим – поїхав би і туди.
Чого бракує зараз клубу “Галичанка”? Хорошого спорткомплексу у Львові.
Ще конкретних планів на завершення сезону немає. Є вже плани на наступну домашню гру, але нехай це буде нашим секретом.