Андрій СТАДНІК: «Тренуються мільйони, а перемагають одиниці»

17 червня 20:46
Переглядів: 360
Default Image

Лідер категорії до 66 кг про повернення на великий килим

- Андрію, «Чорне море» ваш перший турнір в цьому році. Чим все ж таки була зумовлена перерва в змаганнях?
- Я зробив собі такі невеличкі канікули. Навіть не стільки через самопочуття, а просто хотів трохи відпочити від боротьби. Деколи спортсмени зникають на рік-два, а потім повертаються на важливі старти. Приклад того ж Мавлета Батирова, який півтора року не боровся, повернувся і виграв Олімпіаду – це доводить. Я думаю що це добре на мене вплинуло, принаймні я значно краще себе почуваю. І можу виступати на належному рівні.

- Як виглядала ваша рідна вагова категорія за відсутності Стадніка? Бачите гідну зміну?
- Звісно я стежив, за тим, що відбувалось на українському килимі. Лав збірної я не полишав, і часто зустрічався з хлопцями і на зборах і по життю. На даний момент важко сказати, хто лідирує в моїй вазі, тому що всі одне одному програють. На Одеському турнірі, я би відмітив Петріва, Малєнкова, Первачука…

- Чого бракує нашій молоді?
- В кожного свій час, якщо хтось скороспілка і може одразу вистрелити, то хлопці ще не дотягують. Це залежить від  індивідуальних якостей, бо не кожен може бути чемпіоном. Хто що положив на кон, коли йшов на боротьбу. Бо вільна боротьба, це дуже важкий вид спорту, і перемагають одиниці, а тренуються мільйони.

- Як оцінюєте свій виступ на «Чорному морі»?
- З Іваном Петрівим, який молодше мене на десять років, я боровся три періоди. Перший період виграв, другий програв і знову виграв. Я б не сказав, що це була важка сутичка, але на цьому турнірі вона була найважчою, бо перед тим я вигравав на туше з явною перевагою. Скоріше всього я трошки забувся, давно не виступав, тому й пропустив такий потужний кидок, після якого можна було і не встати. Звісно що рівень в мене інший ніж в молодого спортсмена. І  в третьому періоді я  переміг вже чисто. От з Дмитром Малєнковим була зовсім легка сутичка, хоча він і виграв у Петріва - став третім. Була інтрига, з якою я впорався досить легко і здобув перемогу на цьому турнірі.

В принципі тут були серйозні суперники діючий віце-чемпіон світу Алан Гогаєв, але він тут вилетів. І в фіналі я боровся з серйозним  угорцем. Ми двічі з ним боролися на одних змаганнях, здається на Європі та Світі, але на килимі не сходилися.

- У фіналі Вьоллер витягнув вашу кульку. А взагалі по життю вам щастить з жеребом?
- Важко сказати, щастить чи не щастить. Ця кулька, напевно перша за останні десять років. Може друга. На Олімпіаді я витягував свою кульку і тут. Намагаюсь не доводити до клінчу. Навіть якби він взяв бал, то була б тактична дія, щоби він не міг зі мною боротися в другому періоді.

- Досвід допомагає в першу чергу в психологічному, чи у фізичному плані?
- Досвід допомагає в усьому. Деколи навіть традиційна стійка змінює весь хід поєдинку. Ти змінив стійку, і для деяких суперників це фатально, він вже не знає, як проводити прийоми. Наприклад, якщо я виставляю ліву ногу, а він йде вправо, то він думає, що вже не може зробити прийом і йому боротьба не вдається, а я на фоні свого рівня, виграю спокійно, без напруги.

- Атакуючий стиль боротьби, це ваше кредо чи дивитесь по ситуації?
- В мене це виробилось ще з молодості. Орієнтувався я на Ельбруса Тедеєва. Колись в Одесі на Спартакіаді він був моїм суперником. Я дивився на його боротьбу, він дуже позиційно правильно бореться. Мені взагалі дуже подобається така потужна боротьба. Він настільки правильно веде поєдинок, що виграти в нього практично не можливо. Постійне напруження, постійно атака, і суперник весь час мусить захищатися. Коли атакую я то людина захищається, якщо мене атакують, то захищаюсь я, а при захисті набагато більше втрачається енергії.  Звісно позиційно боротьбу треба вести атакуючу, тому я обрав собі агресивний стиль.

- Ваш батько присутній практично на всіх змаганнях, це надихає, чи навпаки відчуваєте більшу відповідальність?
- Батько завжди дає настанови, і не тільки як тренер, а і як батько.  Це напевно найважливіше, він завжди підтримає. Навіть якщо ти програв, він скаже: “Нічого, наступного разу все вийде». Саме він зробив з мене того спортсмена яким я є. На сьогоднішній день, всі мої досягнення в спорті тільки завдяки йому. Зрештою, це він мене привів в зал, я не хотів йти на боротьбу, але згодом мені дійсно сподобалось. 

- Схоже що вашому сину теж обирати не доведеться…
- Думаю, це вже сину вирішувати. В нас спортивна сім’я, тому навіть не знаю. Йому аби здоров’яка, а там коли підросте обиратиме сам.

- Курс на які змагання зараз тримаєте?
- Звичайно Київський Міжнародний і фінал Голден Гран-Прі в Баку. Турніри дуже потужні, тому вирішувати хто де виступає буде Руслан Сосланович. 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: