Артур Діма: "Приємно, що можу бути корисним для обох команд"

17 березня 18:00
Переглядів: 165
АРТУР ДІМА

В понеділок юнацька команда «Карпат» успішно стартувала у рідних стінах в новому році перемогою над кам’янською «Сталлю» (3:0). На перерву команди пішли за нічийного рахунку, однак вихід на другий тайм Артура Діми повністю змінив ситуацію – «Карпати» забили тричі, а 18-річний півзахисник взяв безпосередню участь у двох голах. Новий рік Діма розпочав у розташуванні команди U-21, однак при потребі може підсилити і U-19, у складі якої він ще недавно був одним з основних гравців. В інтерв’ю Інформаційному центру ФК «Карпати» Артур розповів про свій футбольний шлях, поділився спогадами з дитинства та спробував порівняти рівень турнірів U-19 та U-21.

– Артуре, 10-го березня ти зіграв у Маріуполі за «молодіжку» «Карпат», а вже через день вийшов у складі команди Андрія Тлумака. Не було складно? 
– Я тільки приїхав з Маріуполя і трохи відчував втому. Однак мені зателефонував Андрій Богданович Тлумак і сказав, що потрібно замінити Андрія Ременюка, який в неділю вийшов в старті основної команди в УПЛ. Мені було приємно, що тренер зателефонував, тому я з радістю долучився до юнацької команди і зробив все, що міг. 

– У цьому році Олександр Чижевський вже чотири рази випускав тебе на заміну в матчах за U-21 і ти навіть встиг відзначитися голом. Разом з тим, тебе продовжують залучати до команди U-19. 
– Тренуюся з «молодіжкою», хоча для мене немає різниці, за яку команду грати. Я із задоволенням виходжу на поле у складі обох карпатівських команд. 

– За U-21 грають старші за тебе хлопці і ти є одним з наймолодших гравців у розпорядженні Олександра Чижевського. Як тебе прийняли в колективі?
– Атмосфера тут нормальна, мені завжди допомагають старші хлопці. Я отримую багато підказок і в колективі ставлення до молодих дуже хороше. Навіть, якщо припускаємося помилок, то завжди можна розраховувати на підтримку. 

– Ти маєш чудову нагоду порівняти силу турнірів U-19 і U-21. На скільки серйозна різниця між ними?
– Різниця суттєва, адже за «молодіжку» часто грають футболісти з основних команд. Проти тебе виступають люди, які вже мають досвід виступів у Прем’єр-лізі. До того ж вони фізично міцніші і старші за віком. Хоча мені подобається і турнір юнаків. Інша справа, що за U-19 грають переважно футболісти 2000 року народження. 

– В більшості матчів ти з’являєшся на позиції флангового півзахисника. Зліва тобі грати комфортніше?
– При нагоді можу зіграти в атаці. Загалом мені справді зручніше на лівому фланзі, але нічого складного, якщо треба вийти направо. Для мене великого значення це немає. 

– У перший день квітня тобі виповниться 19 років. Звідки ти родом і де народився?
– Я є корінним львів’янином, мої батьки зі Львова і народився я також в цьому місті. Певний період часу жив у центрі, однак то було давно в дитинстві, проте ми переїхали на Сихів, де живемо і зараз. На футбол мене привів мій дядько у 10-річному віці. 

– Де розпочинався твій футбольний шлях?
– У СДЮСШОР «Карпати», де моїм першим тренером був Віталій Шумський. Згодом я займався у Романа Деркача, а тоді у Василя Леськіва. Кожен з цих наставників суттєво мені допоміг і сформував мене як футболіста.

– Тобі, мабуть, не раз казали, що у тебе оригінальне прізвище. 
– Я звик до ситуацій, коли у мене запитують прізвище, я відповідаю: «Діма», а тоді чую: «Я ж прошу сказати прізвище, а не ім’я». Тоді мені знову доводиться повторювати, що «Діма» – це моє прізвище (посміхається). 

– Андрій Ременюк розповідав, що у роздягальні команди U-19 тобі належить роль ді-джея. 
– Все просто – я постійно брав з собою на матчі колонку, тому і вмикав музику. Хоча кілька разів ще хтось з хлопців виконував функції ді-джея. В команді U-21 буває також вмикаю колонку або ж даю комусь зі старших пацанів. 

– Чия гра з футболістів основи тобі подобається?
– Мені завжди імпонувала гра Мар’яна Шведа. Крім того, він є моїм хорошим другом. Ще можу відзначити роботу з м’ячем і техніку Хорхе Карраскаля. 

– Якими є твої перші спогади про «Карпати»?
– В дитинстві я стабільно відвідував матчі «зелено-білих». Особливо мені запам’ятався момент з поєдинку Ліги Європи проти дортмундської «Боруссії». Перед грою я був у числі тих дітей, які виходили у центр поля і тримали величезне полотно з логотипом Ліги Європи. Пригадую, як ми проходили поруч із роздягальнями і виходили з підтрибунного приміщення, де гравці готувалися до виходу на поле. Приємно було зустрітися з Ґьотце, Суботічем, Хуммельсом. Можливо, на той момент я ще не повністю усвідомлював, що це за футболісти, але з часом таке розуміння прийшло. 

– Серед тих хлопців, які виходили з тобою на поле перед матчем з «Боруссією» ще хтось виступає зараз за юнацьку команду «Карпат»?
– Так, їх чимало. Наприклад, це Вадим Ющишин, який їздив на турецькі збори з першою командою, Роман Оприск, якого також залучають до «молодіжки», центральний нападник U-19 Олег Кос. Донедавна у структурі «Карпат» був Остап Малашевський і Роман Білий, який тепер виступає за «Верес». 

– Обидві твої команди мають чудові шанси завоювати медалі своїх першостей. Мрієш про дві медалі за підсумками сезону?
– Здобувати нагороду – завжди приємно. І не має значення, у якому турнірі. Мені приємно, що я можу докласти зусиль і бути корисним для обох команд.

За матеріалами: fckarpaty.com
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: